Мüй дїдо Иван Чіка онь шість раз переплывав Атлантичный океан – трічі ся удавав на заробкы в Америку, и трічі ся, хвалабов, домüвертав. Сповна там прожив сїм годüв, и нипüлло бисїдовав по англицькы. Казав, ош
Рубрика: Творчество Ивана Петровция
Русинский поэт И. Петровций «Живе щедротами помыйного відра – и, гикой истинный полїтик, – дуже ся бойить…»
Сигіняшный пес Живе щедротами помыйного відра – и, гикой истинный полїтик, – дуже ся бойить вбы вто відро нитко вд нього ни вкрав. Сигіняшный пес готовый ся наісти й низапареної тингиріцї – и, гикой истинный
Русинский поэт И. Петровций «Русинам не писані законы, лем тому, бо вни ни є народ. Русины – вто колоритный зброд…»
СПÜВАНКА ЗА ВТО, ОШ РУСИНАМ НЕ ПИСАНІ ЗАКОНЫ Русинам не писані законы Лем тому, бо вни ни є народ. Русины – вто колоритный зброд, Што ни в чüм си помочи ни годный. Русины – вто
Русинский поэт И. Петровций «Кой раны сердечні сирüт и вдüвІсть, вкрайинська мова прокысла, Русинам треба русинськых слüв…»
СПÜВАНКА ЗА СЛОВО Кой раны сердечні сирüт и вдüвІсть вкрайинська мова прокысла, Русинам треба русинськых слüв, Што повні русинського смысла. Русинськоє слово ріже, ги нüж, И пестить, ги листик ружі. Лем слово єдно по русинськы
Русинский поэт И. Петровций «Ньит, не лем гикой звіздочка ясна, и не лем вта, што вд пüллых сохт свободна…»
СПÜВАНКА ЗА ИСТИННУ ЖОНУ Ньит, не лем гикой звіздочка ясна, И не лем вта, што вд пüллых сохт свободна, Знай: истинна жона – тота жона, Котра дає тото, што дати годна. Ни вповість ти, ош
Русинский поэт И. Петровций «На небі – вороны, пуд небом – манахы. А я – меже ними…»
ПОСЛЇДНЯ СПÜВАНКА ВАЛЕНТИНЫ На небі – вороны, Пуд небом – манахы. А я – меже ними Укрыта вилахом Лежу в деревищи На янгела схожа. Туй сонце – староє, Туй вітер – моложый. За мнов ся молили В прадавному храмі, Де я: й – молодиця, И – дама, и – мама…
Русинский поэт И. Петровций «Коли давно щи была в нас корова, йüв было Мóнція имня. Я сам ї на толоку поганяв…»
Коли давно щи была в нас корова, Йüв было Мóнція имня. Я сам ї на толоку поганяв, Де костерéва зрóсла превысока, Де цїмборы ся бавили у ножик, Авать ся кóцкали камінчїком гладкым, Вать клáли
Русинский поэт И. Петровций «Ллє дощ, бє дощ, а я го – люблю. И хащї жовтоє лице, и ннись гüркоє, ги оцет…»
СПÜВАНКА ЗА ДОЩ Ллє дощ, бє дощ, а я го – люблю. И хащї жовтоє лице Иннись гüркоє, ги оцет – Я в гüркотї тüв щастя гублю. Бо щастя – вто, кой у думках Солодкый дым убвивать горы, А в мене
Русинский поэт И. Петровций «Зо мнов ни перестануть войовати, й товды, кой вмру. Айбо мене нияк ни збировати…»
СПÜВАНКА ЗА РУСИНСЬКЫЙ КРАЙ Зо мнов ни перестануть войовати Й товды, кой вмру. Айбо мене нияк ни збировати – Ни заберуть, Ани убють русинської идиї – Она живе И в нас, и в тых, тко лиш иде до ниї
Русинский поэт И. Петровций «Кой вд житю ишов им в гостї, быв им босый, ги дїтвак. Ни было в ня в серци злости…»
ДУМКА Кой вд житю ишов им в гостї, Быв им босый, ги дїтвак. Ни было в ня в серци злости, Щастя ймав им просто так. Йду ид смерти – ба ци в гостї