Старый Пантий уже ся спередсмертно усповідав, дüстав послїдноє помазаніє, у ухах му щи звучать спасенні псалмы Давида, кой слабівучым голосом кличе жону и дїти з нивістками й зятями, обы йим уповісти свою послїдну волю. Поставали
Рубрика: Творчество Ивана Петровция
Русинский поэт и писатель И. Петровций «Жиды, што розпняли Христа, й типир в Израйилю живуть, кому по сто, кому пüвста, зеленых доларüв женуть…»
СПÜВАНКА ЗА ЖИДÜСЬКІ ДОЛАРЫ Жиды, што розпняли Христа, Й типир в Израйилю живуть, Кому по сто, кому пüвста Зеленых доларüв женуть. А нам вты долары, ги мьнüд, А нам вты долары – наш хлїб, Бо
Русинский поэт и писатель И. Петровций «Осüйськый гробарь Петро Дякун, ни годен быв из возом зайти до свого двора…»
Осüйськый гробарь Петро Дякун, ни годен быв из возом зайти до свого двора, бо заможный сусїда Иван Піціль удїлив собі пüвпуте, вбы розширити свüй двüр. Дякун го навхтема просив удступити му хоть пару центüв. А
Русинский поэт и писатель И. Петровций «…Вта ся якось пробудила, вдоперла очи, увідїла чорта пиля себе…»
Дийнеш Цїнданчук прийшов домü пяный, ги тиля, што ледвы вночи свою хыжу вгалїпав. Зайшов до сїни, а гадав, ош уже є в хыжи пиля жониної собі постели. Та такый тамкы сперед печи й бухнув собов
Русинский поэт и писатель И. Петровций «За первої войны чилядь мала страшну біду: ни было што істи, ани в што ся одїти…»
За первої войны чилядь мала страшну біду: ни было што істи, ани в што ся одїти. Юра Вирьховый ни знати чого пüшов до Иршавы, та ся тамкы заблудив на тинитові. На подаякых гробах увідїв домак
Русинский поэт И. Петровций «Бывало в Білках по вüтüрках удбывав ся великый вашар…»
Бывало в Білках по вüтüрках удбывав ся великый вашар, на котрый ся сходила чилядь як из ближньых сїл, так из далекых, тко дашто продати, а тко подешто купити. Любили в такый динь пüти до Білок
Русинский поэт И. Петровций «Вна в потоцї ся мыла гола. Вода была май чиста вд слыз. Ай туй повіяв вітер здольü…»
СПÜВАНКА ЗА ГОЛУ ДЬÜВКУ Вна в потоцї ся мыла гола. Вода была май чиста вд слыз. Ай туй повіяв вітер здольü И в небо платя йüв понüс. Вна вздріла, ош я позираву, Почиллинїли вбі щüчкы,
Русинский поэт и писатель И. Петровций «Нараз по первüв войнї, кой ся в нас зачали чехы быти, в Осойи у вошколї ся числило дивять панучитильüв…»
Нараз по первüв войнї, кой ся в нас зачали чехы быти, в Осойи у вошколї ся числило дивять панучитильüв, но, та мусїли йти до Иршавы ся вчити словацької бисїды и ческословенского крайознавства, из чого пак
Русинский поэт И. Петровций «На селї три молодичкы, до роботы мавуть звычку, коплють, садять каждый динь…»
На селї три молодичкы До роботы мавуть звычку – Коплють, садять каждый динь: И в Марії родить дичка, У Олены – парадичка, А в Юланы – росте хрін! За тото, што суть шіковні, И фіглярні,
Русинский поэт И. Петровций «Туйкы ся взвав мüй вüсьüмдисятпятрüчный Нянько Юра…»
Туйкы ся взвав мüй вüсьüмдисятпятрüчный Нянько Юра: – Иппен аттак тото было, ци й ни домак аттак тото было – ни годен им перенчеловати. Лем уповісти вам мушу, ош уд свого дїда Ивана, што, хвалабов,