Прощен бы, прадїд ми Яно, Шістнадцїть рōкӯв як умер. Давно вто было, айбо час Про нього памнять не подер. Тать-де забуду, кидь самый Усе тоды го споминав, Кōй прӯйду Жолоба, йду в Лысу, На полони́ны позирав. Бо там помалы, динь-у-динь, Ни раз з худōбōв ночовав. Бо прадїд у ня быв вӯчарь, Та фурт си вӯцї дозирав. И я малый го йщи застав, Тай доста файно затямив. Я пōмню всьо, коли приходив, Коли, прощен бы, ищи жив. Як баба нарабляла з вōвнōв Тай вуцї, ягнятка малі. Но як минї за йсе забыти? Сякоє было у селі... Тямлю си ōпрōвӯд тот смутный, Як было хмуро, студино. Прощальный наказ доста куртый, Спочив на вік Иван Яно. Спочив, лиш памнять ся упстала, Примір у сьому є вірші. Я вірю, лишив ся у горах Дарабчик прадїда душі... Автор: М. Чикивдя 03 октября 2022 год
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.