СТРІЧЕНЯ (СТРІТЕНЯ ГОСПŌДНЬОЄ) 15. фебруара, празднуєме Стрітеня Господньоє, авадь, ги каже ся в нарōдї, Стріченя.Исе є єдно из май великых церкōвных сят. Празднуєме го по 40 днӯв выд Рождества Христового. Кōй ся споминат праздник, нараз у гōлōві появлявут ся асоціації. У мене, приміром, тото сяченї свічкы. Тай ищи'м выд малого знав, ож «сього ся дне зима из ярьов стрічат». Датко й типирь думає, ож назва сята «Стріченя» походит выд стрічі зимы тай яре. Но тото всьо народна уява тай звыкы. Чōму прадзник сяк ся называт мож узнати из Євангеліє. Там ся споминат 40. динь по народинах Христа, коли Дїва Марія и Йосиф принисли малого Ісуса до Єрусалимського храму. У храмі малинькый Ісус стрітив ся из Аннōв тай старцьом Семеоном, котрый увидїв у ньōму Спасителя. Май важный звык, котрый маєме сього сята – идеме сятити свічкы. Сись звык быв давно тай всокотив ся и до днись без якыхōсь перемін. Май паруют дїля освяченя свічкы церкōвнї. Чилядь їх привыкла брати такуй у церкви и на службі сятити. Біды ни є, кидь купити свічкы у бōвтї та принести сятити. Хыбы в тōму ни є, ни важно выдкы ся принесли свічкы. Но чилядь сōхтує у сято сятити ипен церкōвнї свічкы. Вірит ся, ож у церкōвных свічках, уже є часть сятости тай благодати котра изходит выд фурташных службах у храмі. Чилядь сятит выд трьох свічок и бӯльше. Датко може и сōбі, и родичам си, но йсе ни важно. Главноє посятити тӯлько свічок, кӯлько доста пак буде на цїлый рӯк. Бо як на Вōдōщі народ вірит, ож тоды сячена вода май «сильна», так и на Стріченя, сяченї свічкы мавут бӯльше «силы». В чōму прōявлят сила сяченых свічок, ōтвітят нам наші звыкы тай вірованя. Ищи давно сячена свічка выступала оберегом опшаря выд нечисти тай всякых бід. Ōна ся годна была хосновати дїля выдведеня хворот выд людий, ци худобы. Нив убкурьовали, хыжу, стайню, убы всокотити опшаря выд нечистōй силы. На Великдинь, кōй ся сятит паска, мнōгі у кошар кладут стріченську свічку. Свічка из Стріченя сохтує ся палити на Сятый и Бабин вечоры. Кōй приходит страшна буря, котра годна принести град тай віхорь, на пӯдоконнику ( авадь на стōлі) чилядь палила сячену свічку. Вірило ся, ож тото поможе всокотити хыжу выд граду, грōму тай иншых природных негараздӯв, што привела туча. Уже'м писав про тото, ож на Стріченя стрічат ся зима из ярьов. Про тото написав быв Георгій Жаткович у «Етнографічнōму очерку угро-руськых». У записови «Народный календарь» подає інформацію, ож народ вірує, што зима тричі ся из лїтом стрічат: на Стріченя, на Сорок Сятых и на Благовіщеня, кōй лїто пōвнōстю переможе зиму. До того написав пару прикмет. Кидь на Стрітеня кугут ни пє вōду из волового слїду, вӯл ни буде пасти ся на Юря. Кидь на Стрітеня снїг рано паде сїяня буде, кидь из пōлудне паде – май пӯзно сїяня буде, а кидь лиш из вечера зачинат падати – пӯзно сїяня буде. Маєме ищи читаво прикмет, кōтрі указуют урожай, авадь яка погода буде. Кидь на Стріченя віє віхорь – файно овōчі (яблунї, дичкы, сливы и тд.) врōдят, кидь цяпкат из стріх – зима ищи дōвго буде и тд. Автор: М.Чикивдя
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
