ЛЕКВАРЬ ИЗ СЛИВ
Намастив'им си скыбку лекварьом. Красно'м ї вымастив густым, чорным, пахнячым, хōть без цукру, но дуже солодкым лекварьом из слив. Смакота! Як вӯн ся топит у рōтї, солодит, та тото слӯв ни є! Сяку скыбку изїсти єдну, а пак ищи єдну, та нараз сытый будеш.
Но єдно дїло їсти насухо, а другоє налляти си у фінджу молока, та молочком запивати.Сяк уже на бизӯвне дуже смачно тай красно! Молоко тай лекварь дуже ся парувут. Каждый тото знає, а кидь ни знає, та най си затямит, ож исї двоє такі парованї, ги молодята. Годно быти молоко навкреме тай навкреме скыбка мащена лекварьом, айбо тоды уже ниє тōї іскры тай естетичнōй ґармōнії.
Тото так, ги бы из Парижа забрати ельфеву башню, авадь из Нью-Йорка статую свободы. Варōші ся упстанут й дале, айбо втрятат свōю изюминку, свōю величну естетику. Так ипен, кидь выд лекваря забрати молоко, та втратит ся тот прекрасный аромат тай божественный ґармонїйный смак. Тōму ид мащенӯй скыбцї фурт си паруйте молочка. Инак ся втрачат многоє.
Лекварі ся усякі варят. Из чого лиш мож, тай добре. Тай тото, тко які любит. Бōгу дяковати, сього рōку урожай на вшитко є. Варит си чилядь лекварь из дичок, малин, ягӯд, яблок. Из яблок, ипен из білого наливу, дуже ся смачный пōлучат. Но айбо май знаный и класичный лекварь - ōто лекварь из слив. Вӯн ся славит свойим смаком у нас тай за межами нашōї карпатськōї Вӯтчизны.
Сякый лекварь варили сьме сього рōку и мы. Няньо изнїс из Рунь файных, наллятых медовым соком слив ōнь цїлу грубу тōрбу. Сливы были дуже краснї, великі убыстрицькі. Из торбы сьме їх повысыпали у лаворы, а я пак ся узяв їх пучити. Як'им вынимав щӯпкы, там'им ни раз кажду пяту у рот вер. Де ся было здержати. А ōни сōлōдкі й дōбрі, дōбрі! Изїв'им єдну, а хōтїло ся їсти ищи тай ищи.
Кōй усьо уже было готово, баба сливы высыпала у баняк, та поклава варити. Варили ся ōни дōвго-дōвго, ни єден динь. Процес варіня ни куртый. Айбо результет кōштує того талантованя тай чеканя. Готовый пак лекварь ся позакладовав у банкы, а єдну сьме лишили на стōлі. Такуй'им тоды зачав деґустацїю. Што было смачно, вто смачно, ни перидасти словами.
Тот солодкый смак слив вмоминтї ми нагадав про дїтōчі дны. Смачнї спомины дотулили ся до ня. Тоды, ги бы'м ся перенїс у тот час, коли'м малый ходив на Путь ся бавити тай усе повертав до бабы Мынькōвōй. А кидь май точно, до прабабы. А ся бавлю на Пути, а баба ня выздрит, та усе закличе. "Пōй їсти, нибоже, бо видавись доста голоден", - ни раз'им сяк чув. Я май часто казав, ож тать-де, я ни хōчу, бо сытыйим. Но тоды'м в ōтвіт чув: "Но та тоды хōть скыбку из лекварьом изїш". Выд сякого'м ся выдказати быв ни годен. Баба кōй ми намастит дві-три скыбкы лекварьом, наллє велику фінджу молока, та такый перекус, ги має быти. Сытый'им, ги после красного пōлуденка. Файно ся, смачно наїм, та иду ся дале бавити.
Тоды ми ся, малōму, видїло, ож исе обычноє дїло. Сяк было дуже часто. Изїм скыбку, наприказув ся из бабōв, наслухав ся за давнину, та добре. Типирь тот час из скыбками мащеными сливовым лекварьом дїля мене золотый! Тото золотый спомин, котрый буде у ня у гōлōві закі буду жити. Бо дїло ни лише у смачнōму лекварю из молоком, ай у тӯй дōбрӯй, теплӯй атмосфері, што ми типирь так читаво гріє душу. Типирь, кōй намащу си скыбку, та нараз ми стає перед очима тото усьо, што было давно. Нараз ся догадув за бабу, за вшиткоє гōвōріня, котроє тамля на памнять, за ōты файнї дны.
Памнять про тото вшитко надыхнула ня была й на поезїю. Лӯтӯсь написав'им стих на йсю тему. Треба за нього зась нагадати:
Скыбка лекварьом мащена,
Ги бы паска вта сячена.
Люблят дїти ї малі,
З молоком я їв пō дві.
Кōй до бабы я ходив,
На біціґлях ся возив,
Бабка лекварь паровала,
Файный, з сливами фурт мала.
Кōй на скыбку намастит,
Ōнь у череві гудит!
А у фінджу молоко,
Тко исе ни любит, тко?
О сякой бы ся й ни снило,
Як мінї ся вто любило.
Пӯдкріпити ся у смак,
Й на біціґлі мож май пак.
Лекварь з яблок, вадь из слив,
Из пӯвницї'им фурт носив.
Тай полуденок готовый,
Быв'им сытый а здоровый.
И типирь я вто тямлю,
Молоко в погар си ллю,
Зась пӯвниця утворе́на,
Є в ня скыбка намаще́на!
Типирь рōзуміву, усьо ся з часом мінят. Живот пораз дає много талантӯв, из котрыми, из Бōжōв пōмӯчōв выхōжу на шор.Траплявут ся трафункы, через кōтрі треба переступити, авадь їх прӯйти. Но тото што было, такі краснї живōтські моменты ллют у сердце істинну любōв тай самі ліпші чуства. Исе, видит ми ся, ож и є духōвноє богатство, котроє робит из чōлōвіка чōлōвіка. Исе лиш єден спомин, што так ми гріє сердце. А сякых, подобных у ня дуже читаво....
Автор: М.Чикивдя 19 септембра 2022 год
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
