Зи́мнї дны, сятили бы ся, файнї, Фест біліє ся ска́тирть снїгова. Зась ґазды́ня пилу́є ся ид ста́йнї, А из дрыва́рнї нисе́ до хыж дрыва́. Дрови́ць нисе, убы огне накла́сти, Ōпять у шпōрі огник тріскоти́т. Тот снїг из неба пилу́є ся упа́сти, А пōтятко по сту́дени литит. Мы у двӯрцьо́ви завісиме на ключку Буженōй солони́ны по́тятам дара́б. Пō пӯд кōрōву мало листя з бу́чку, Та пак до хыжі, вшиткі, до́ґде лаб! А май давно, типи́рькы, у мнясни́цї, В селі гуляли, пра́вили свальбы́. И дале су́каня, усяды вичӯрни́цї, Зиму зимова́ли, помалы, без біды. Зима в селі! По правдї, тото файно, Усяды тихо, лиш даґде звірцї слід. Усї, видав, красу йсю люблят, айно? Ріку тай пōтӯк помалы вкрыват лід. Автор: М.Чикивдя 31.І.2022 гуд.
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.