СТРАСНЫЙ ТЫЖДИНЬ (у выданях періоду Подкарпатськой Руси) Дуже много інтереснōй и важнōй про нас інформації мож найти у выданях – книжках, часописах, ґазетах, календарях періōду Подкарпатськой Руси (Чехословакія). Исе ся дōтулят и до великодных сяток. Як и нынї, статї тай очеркы про звыкы Русинӯв Подкарпатя были інтереснї дїля кола читачӯв. Тōму у часописах тай иншых выданя, ачий до каждого сята была інтересна, хосенна публікація. Из такых пӯблікацій черпали знання наші Руснакы давно. Чōму бы и нам днись не взяти ся до читаня тых публікацїй?! Ōни богаті свойим обсягом из детальным описом того періōду. Нам ся упстає лише читати, збагачовати знаня й ширити дале сякі давнї, важнї про нас очеркы. Наї їх читат чим май бульше людий. Най ся знаня про рӯдноє передавут из пōкōліня у покōліня. На двōрі нынї 14. апріля 2023, Страсна пятниця. Пōслідньый тыждинь Великого гōвіня, котрый кличеме Страсный, авадь Великодный. Хосенно про нас буде прочитати етноґрафічный очерк учителя из Дубового Андрія Федōркового про нарōднї звыкы на Страсный тыждинь. Очерк ōпублікованый у новинцї «Наш рōдный край» за март 1930 рōку. Страсный або великий тыждень. В четвер вел. тыждня печуть паски. До муки дають молоко, цукру, яйця, масла. По змѣшаню паски в тѣсто вкладають жоны склянку з медом промовляючи: «Так бы Божѣ на хосен». Як тѣсто вже змѣшане, жона цяпкає устами, абы тѣсто выросло высоко и гарно, при том нѣчого не можна говорити, абы паска не потала. Звичайно паскам надають округлу высоку форму, выкачують тѣсто в руках а печуть в тепшах.Верх паски прикрашують хрестами, вѣнком, пташками, рожами, пупцями, перстиками, все из тѣста, на то, абы мала красный выгляд. Коли паску вже всадять до печи, не можна нѣкому сѣсти, щобы паска не сѣла, замыкають дверѣ, абы нѣкто не зайшов до хаты, б опаска пукла бы. Печуть 5-6 пасок. Для маржины окремо печуть колачик. Той колачик посвятять и дають коровѣ з свяченою солею з'ѣсти, абы босорканя не одобрала молока и масла. Станесь, що паска трѣсне, ворожать, що один з господарōв умре, або, що грōм ударить в лѣтѣ в оборōг. При пасках печуть також перепѣчки, для убогих за помершѣ. Печуть ще колачѣ: кривляки з мармелядов, сыром, маком, орѣхами або дыньками. В великий тыждень одправляють говѣня бобом, фасолею, капустою, рѣпою, кислицею з рѣпи. Наваренѣ стравы и печиво переховують в коморѣ , абы не зопсулися. Н о в а с е р е д а. В тōй день кладуть в хлѣвѣ в жолобницѣ ватру. Не можна прясти и шити. Є звычай засилатина злōсть дѣвчат до хаты, хлопцѣв радо приймають. Ж и в н ы й ч е т в е р. В тōй день дѣти ходять по хатах за яйцями. В церкви святять свѣчки. Ту свѣчку дають умираючому в руки. Ворожилѣ выпалюють нею хрести по стѣнах. Коли буря, град, бѣгають з нею 3 разы довкола хижѣ, абы град не побив садōв и мелаю. Коли така свѣчка 12 разōв посвячена, несе єѣ ґазда до хлѣва, выпалить 4 хресты по стѣнах по сторонам свѣта и горѣючою свѣчкою потягне попōд корову, щобы босорканѣ не одобрали масла. Кусок тоѣ свѣчки, ладану и кусок осикового дерева привязує коровѣ до хвоста, абы босорканѣ не мали до неѣ силы. Завивають в позолотку дору-проскуру и кусочок свѣчки, завертять коровѣ до рога и заткають осиковым чопиком. Так носить корова 9 днѣв, потōм выймають и завертять до порога в хлѣвѣ. Вѣрять також, що в той день приходять мерцѣ до церкви, бачити можуть их босорканѣ. В той день бають дѣтям, абы босорканя их не вкусила. При читаню 12 Евангелій завязують жоны в ощопок 12 вузликōв, 12 трѣсочок кладуть за пазуху, 12 нохтѣв, 10 з палцѣв рук и 2 з великих пальцѣв з нōг обтинають и кладуть за пазуху, щобы так, як до трѣсок и ногтѣв нич не ѣмаєся, абы и до неѣ не ѣмалося. Посту додержуть строго: є люде, котрѣ од четверга до недѣлѣ не ѣдять нич, на то, ōбы чорты не мали до них силы. Не постять дѣти и хворѣ. В е л и к о д н а п я т н и ц я: дѣвки постять в сей день, абі скоро оддалися. В е л и к а с у б о т а: Варять и печуть, приготовляються до свяченя. Цѣлу нōч не сплять. З перед пōвночи несуть до церкви паски, яйця, хрѣн, часник, сōль, вкладають новокупленный нōж, кресаню, ширѣнку, пацьорки и ладан. Рычи дають посвятити, абы «непевне» до чоловѣка не чѣплялося. Паску несе чоловѣк в новых вовняных бесагах, а кошик жона. В кошик складають: яйця, сыр, хрѣнь, часник, сōль, паленку, солонину, ковбасу, ладан, свѣчку а зверха прикрывають ручником. Поки священник почне святити паски, стоять селяне в двох рядах пōд церковю перед свяченым, паска в бесатях, в котрōй горить посвячена свѣчка. Коли посвятили, бере кождый своє и скоро бѣжить до дому, абы не отсався послѣдный, бо вѣрять, що кто пōслѣдный прийде до дому, в тōм роцѣ умре, або буде нещасливый. Сякый інтересный очерк быв опублікованый у новинці. Видиме, кӯлько читаво звыкӯв было великодного тыжне. Мнōгі звыкы видят ся нам типирь дуже чудными, но якыхōсь сто рōкӯв тōму ипен сяк и было. По прочитанōму видит ся, ож чилядь ся не так паровала до Великōдня, ги ворожила, убы ся выд нечисти тай босоркань всокотити.За сякый куртый час Строгого тыжне, люди устигали провести усякі обряды. А ци быв из них хосен, уже не зазвїдаєме. Но богатство Великодного тыжне на звыкы тай обряды указує, ож исе было дуже важноє дїйство у живōті русинського народа Подкарпатя. Давнина Автор: Мигаль Чикивдя 2023 год
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
