Добродетель Луны
Княжна Луна, воплощение самой капризы, загляделась сквозь окно, когда ты спала в своей люльке, и сказала: «Этот ребенок мне любится».
И сошла она по ступеням, сотканным из бархатных туч, и бесшумно проплыла сквозь оконные стекла.
А дальше, ласково ласковая, как мать, склонилась над тобой и на личико твои краски свои пролила. И с тех пор зрачки твои стали зелеными, а лицо – необычно бледным. А еще при виде того гости зрачки твои удивительно расширились; и горло твое так нежно сжала она, что имеешь с тех пор непреходящее желание плакать.
Потом, от излишне радости, Луна до краев залила всю комнату каким-то фосфорическим сиянием, каким-то светоносным ядом; и весь этот живой свет думал и говорил:
«Ты будешь вовек ощущать власть моего поцелуя. Ты будешь прекрасна моей красотой. Ты будешь любить то, что я люблю и что меня любит: воду, облака, тишину и ночь; море – некрайнее и зеленое; воду – однотонную и миллионноликую; края, в которых не быть тебе никогда; устрашающие цветы; благовония, внушающие безумие; кошек, умывающих на роялях и стонущих, как женщины, хрипловато и нежно!
И будешь любить моих любовников, и будут ухаживать за тобою поклонники мои.
Ты будешь королевой зеленоглазых, которым, как и тебе, я сжала горло ласками ночами; ты будешь королевой зеленоглазых, влюбленных в море, в море неокраянное, шумящее и зеленое, в воду однотонную и миллионноликую, в края, в которых никогда им не быть, в женщину, которой никогда им не знать, в губительные цветы, похожие на кадила неизвестных религий, в благоухании, ослабляющих волю, и у одичавших и любострастных животных, которые являются эмблемами их безумия».
Вот потому-то, о проклятый, дорогой, избалованный ребенок, я пал сейчас к твоим ногам и во всем естестве твоем ищу отражение грозного Божества, твоей пророческой крестной матери, ядом своим вскармливающий всех сновидений.
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперактивную ссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора Иван Петровций, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
ДОБРОЧИНСТВА МІСЯЦІВНИ
Князівна Місяцівна, втілення самої примхи, задивилася крізь вікно, коли ти спала у своїй колисці, й мовила: «Це дитя мені любиться».
І зійшла вона по східцях, зітканих з оксамитових хмарин, і безшумно пропливла крізь віконні скла. А далі, лагідно ласкава, наче мати, схилилася над тобою і на личко твоє барви свої пролила. І з тих пір зіниці твої стали зеленими, а обличчя – незвичайно блідим. А ще ж при виді тієї гості зіниці твої дивовижно розширилися; і горло твоє так ніжно стисла вона, що маєш відтоді непроминальне бажання плакати.
Потім, од надміру радості, Місяцівна до країв залила всю кімнату якимось фосфоричним сяйвом, якоюсь світлоносною отрутою; і все оце живе світло думало й говорило: «Ти довіку відчуватимеш владу мого поцілунку. Ти будеш прекрасна моєю красою. Ти любитимеш те, що я люблю і що мене любить: воду,хмари, тишу й ніч; море – неокрає й зелене; воду – однотонну й мільйоннолику; краї, в яких не бути тобі ніколи; страхітливі квіти; пахощі, що вселяють шаленство; кішок, що умлівають на роялях і стогнуть, мов жінки, хриплувато й ніжно!
І кохатимеш моїх коханців, і залицятимуться до тебе мої залицяльники. Ти будеш королевою зеленооких, котрим, як і тобі, я стисла горло ласками нічними; ти будеш королевою зеленооких, закоханих у море, у море неокрає, шумуюче й зелене, у воду однотонну й мільйоннолику, у краї, в яких ніколи їм не бути, в жінку, якої ніколи їм не знати, у згубні квіти, що схожі на кадила невідомих релігій, у пахощі, що ослаблюють волю, і в здичілих і любострасних тварин, які є емблемами їх безумства».
Оце ж тому, о прокляте, о дороге, розпещене дитя, я впав зараз до твоїх ніг й у всім єстві твоїм шукаю відсвіт грізного Божества, твоєї пророчої хрещеної матері, тієї, що отрутою своєю вигодовує всіхсновид.
