ТИРС
Ференцу Лісту
Що таке тирс? У значенні моральному і поетично – це священна емблема в руках жерців і жриць, що прославляє божество, волю якого вони оспівують і якому слугують. Та, фізично, це – ціпок, і не більше, звичайна жердина, тичка, сповита хмелем, або ж дерев’яна підпорка, оплетена виноградною лозою зсохлою, стверділою, прямою.
Навкіл цього ціпка у вигадливих звивинах граються й пустують стебла і квіти стебла, – викручуючись і тікаючи, квіти, – перехиляючись, наче дзвони або ж перекинуті келихи. Дивовижне сяйво зринає з оцих поєднань ліній і кольорів, ніжних і чарівних. Тож чи не здається, що вигнута і спіральна лінії лащаться до прямої і в безмовному захваті творять довкіл неї танець?
Чи не здається, що всі оці тендітні вінчики, всі оці чашечки, спалахи пахощів і барв витворюють містичне фанданго довкіл ієратичного жезла? І невже поміж смертними трапиться такий нерозважливець, що осмілиться визначити, чи то квіти й лоза виноградна створені для жезла, або ж отой жезл усього-на-всього причинок для щонайяскравішого розмаєння краси виноградної лози і квітів?
Тирс – це втілення нашої дивовижної двоїстості, всеможний і високоповажний навчителю, дорогий Вакханте таємничої і жагучої Краси. Ніколи ще німфа, знеможена трунками непереможного Вакха, не потрясала своїм тирсом над головами причинних своїх посестер так свавільно, так розбурхано, як потрясаєте ви вашим всевладним генієм над серцями ваших братів.
Жезл – це ваша воля, пряма, міцна, несхитна; квіти – то ваша фантазія, що оплелася довкіл волі, жіноче начало, що витворює чудесні піруети довкіл чоловічого. Пряма лінія і лінія арабеска – задум і втілення, несхитність волі, звивистість слова, єдність мети, розмаїття засобів, всемогутній і неподільний сплав генія, – який же аналітик віднайде в собі стільки мерзенної відваги, аби вас розділити й розлучити?
Дорогий Лісте, крізь тумани, через ріки, через міста, де славу вам співають фортепіано, де книгодрукарі тлумачать вашу мудрість, де б не були ви – серед розкошів вічного міста чи в туманах омріяних країв, що їх утішає Гамбрінус, імпровізуючи співи насолод чи ж скорбот нерозрадних, а то й паперу звіряючи заобрійні роздуми ваші, вас – оспівувача вічного любострастя й туги вічної, вас – філософа, поета і артиста, у безсмертності вітаю!
Что такое опилки? В нравственном и поэтическом смысле – это священная эмблема в руках жрецов и жриц, прославляющая божество, волю которого они воспевают и которому служат. Но, физически, это – палка, и не более, обыкновенная шеста, шеста, обвитая хмелем, или деревянная подпорка, оплетенная виноградной лозой высохшей, затвердевшей, прямой.
Вокруг этой палки в причудливых извилинах играют и резвятся стебли и цветы стебля, – выкручиваясь и убегая, цветы, – склоняясь, как колокола или перекинутые бокалы. Удивительное сияние низвергается из этих сочетаний линий и цветов, нежных и волшебных. Не кажется ли, что изогнутая и спиральная линии ластятся к прямой и в безмолвном восторге творят вокруг нее танец?
Не кажется ли, что все эти хрупкие венчики, все эти чашечки, вспышки благовоний и красок вытворяют мистическое фанданго вокруг иератического жезла? И неужели среди смертных случится такой безрассудник, что осмелится определить, цветы и виноградная лоза созданы для жезла, или же жезл всего-навсего причин для ярчайшего разнообразия красоты виноградной лозы и цветов?
Тирс – это воплощение нашей удивительной двойственности, всемогущий и достопочтенный учитель, дорогой Вакханте таинственной и страстной Красоты. Никогда еще нимфа, измученная напитками непобедимого Вакха, не потрясала своими опилками над головами причинных своих посестер так своевольно, так взбудораженно, как потрясаете вы вашим всевластным гением над сердцами ваших братьев.
Жезл – это ваша воля, прямая, крепкая, несгибаемая; цветы – это ваша фантазия, оплевшаяся вокруг воли, женское начало, создающее чудесные пируэты вокруг мужского. Прямая линия и линия арабеска – замысел и воплощение, несгибаемость воли, извилистость слова, единство цели, разнообразие средств, всемогущий и неделимый сплав гения, – какой же аналитик найдет в себе столько мерзкой отваги, чтобы вас разделить и развести?
Дорогой Лист, сквозь туманы, через реки, через города, где славу вам поют фортепиано, где книгопечатники истолковывают вашу мудрость, где бы ни были вы – среди роскошей вечного города или в туманах мечтаемых краев, которые утешает Гамбринус, импровизируя пение наслаждений или же скорбей нерадостных, а то и бумаги сверяя ваши завораживающие размышления, вас – воспевателя вечной любострастия и тоски вечной, вас – философа, поэта и артиста, в бессмертности поздравляю!
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперактивную ссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора Иван Петровций, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
