Яка днись нучка. Я не маву мочи. На небі місяць. Сон ня ся лишив. Ищи гиби усе сокочу Пропавшу молодость в души. Цімборко застилих вже років, Не позерай на ня невинно, Ліпше най місяць би світив На мою змятану перину. Най постарілу мою тварь Вун освіщає прямо й сміло, - Бо не розлюбиш мене встарь, Бо ти ня нигда не любила. Любити мож лем єден раз І за сесе мені чужа ты, Ож липы дарьмо манять нас, Запрятавши пуд снігом лапи. Бо знаву я і знаєш ты, Ож в ночи місячнуй і зимній На липах зовсім не цвітьі, На липах тых лем сніг і иній. Ож одлюбили мы давно, Я - не тебе, та й ты другого, І нам обом вшытко єдно В любов ся бавити немного. Но ты ня пести й обнимай, З губами стрічуся твойима, Най сирцю вічно сниться май І та, навхтема мнов любима. Косиці кажуть ми - прощай, Головки нахилявуть ниже, Ож я вовіки не увижу її лице і отчий край. Любима моя! Но то нич! Я видів їх і видів Землю, І вістку про близкий кониць, Як нову ласку я приємлю. Хоть вшитко у життю ургентно, Вы усмішку храніт на лицьох. Я гарантуву: всі моменты, Вшитко на світі повториться. Тому не збай - прийде другий, Ушедший в смутку не пропаде, Тобі лишеній, дорогій Прийдешній кращі новти складе. І слухавучи ті новти, Моя любима з тим любимим, Мене помянеш, може ти, Як тот цвіток неповторимий. Автор: Иван Ситар
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперактивную ссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Пётр Григорьевич Сафонов, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
