ДАРИ ФЕЙ Це було велике зібрання Фей, на якім ішов розподіл дарів між новонародженими, що з’явилися на світ останньої доби. Усі ці древні й вередливі Сестри Долі, усі ці примхливі Матері радощів і скорботи були аж надто різними: одні – понурими і невдоволеними, інші – грайливими і лукавими; одні – молодими, споконвіку молодими, інші – старими, і теж споконвіку старими. Усі батьки, що вірили в Фей, прийшли сюди, несучи на руках своїх новонароджених. Дарунки, Здібності, Удачі, Обставини непереборні були нагромаджені біля трибуналу, наче призи на естраді під час розподілу премій. У чім тут дивна особливість, так це в тім, що Дарунки видавалися не як винагороди за якісь зусилля, ні, це просто були милостині тим, хто ще й не жив, милостині, що ставали визначальними в долі і могли бути джерелами нещастя так само, як і щастя. Бідолашних Фей аж надто великі клопоти обсіли; бо ж юрмище прохачів ненастанно зростало, а світ, який є посередником поміж Людиною і Богом, підвладний, як і всі ми, жахаючому законові Часу і його незліченним нащадкам – Дням, Годинам, Хвилинам, Секундам. І, насправді, настільки заклопотані, як то лише буває у міністрів у день прийому, або ж у чиновників ломбарду в день національного свята, коли дозволена дармова видача застав. Гадаю навіть, що вони стежили час від часу за перебігом годинникової стрілки з таким же нетерпінням, як і земні судді, які, засідаючи зрання, не можуть утриматися од мрій про обід, про сім’ю, про свої любі кімнатні капці. Якщо вже й надприродне правосуддя припускається деякої поспішності й випадковості, то не подивуймо, коли це трапляється і в суддів земних. Бо в такому випадку ми б самі стали несправедливими суддями. Трапилося все ж таки кілька непорозумінь, що могли б здатися й дивними, якби розсудливість, а не примха була постійною й визначальною у вдачі Фей. Так, здатність, наче магнітом, притягувати до себе багатства була присуджена єдиному спадкоємцеві дуже багатої сім’ї, який, не будучи обдарований щонайменшим почуттям благодійності, ані хтивістю до всіх очевидних життєвих благ, пізніше мав бути аж занадто пригніченим усіма своїми міліонами. Так само було даровано любов до Прекрасного і Могутність Поетичну синові одного темного злидаря, каменяра за фахом, котрий не мав ніякої змоги допомогти в розвиткові здібностей чи в задоволенні потреб свого, справді жалюгідного, нащадка. Забув я вам сказати, що розподіл дарів у цих урочистих випадках не оскаржується, та й відмовитися од нього не можна. Вважаючи свій важкенний труд скінченим, всі Феї підвелися; бо ж не залишалося вже жодного дарунка, жодної щедроти, яку можна було б кинути оцьому дріб’язку людському, коли раптово якийсь добродій, певне, дрібний крамар, підхопився і, вчепившися за зіткане з багатобарвних туманів плаття найближчої до себе Феї, закричав: «Гей, пані! Ви нас забули! Ще – мій малюк! Не хочу я піти ні з чим!». Було з чого Феї розгубитися; бо не лишалося вже нічого. Однак вона вчасно пригадала один добре відомий закон, який, проте, нечасто застосовується у світі надприродному, населеному оцими безтілесними божествами, благодійниками людей, до уподобань яких нерідко бувають змушені пристосовуватися всі оці Феї, Гноми, Саламандри, Сільфіди, Сільфи, Лісовики, Водяники, Русалки, – я мовлю про закон, який дозволяє Феям у таких, як оцей, випадках, тобто, коли вже призи роздано, приносити ще один дар, додатковий і дуже винятковий, звичайно, якщо їй стачить здібностей тут же одразу його створити. І ось добра Фея з гідною свого сану достойністю сказала: «Я даю твому синові... я йому даю... Дар подобатись!». «Подобатись?.. Як же це – подобатись?.. Чому – подобатись?..» – настирливо перепитав дрібний крамар, який, безперечно, був одним із тих усюди знаних балакунів, що нездатні піднятися до логіки Абсурду. «А ось тому! Тому!» – прогнівано докинула Фея, повертаючись до нього спиною; і, вже наздогнавши кортеж своїх подруг, вона сказала: «Як вам оцей пихатий французик, який прагне все осягти, і, домігшися для свого сина долі найкращої, ще осмілюється щось допитуватися і – заперечувати Незаперечне?». Автор: Иван Петровций
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперактивную ссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора Иван Петровций, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
