Закарпатские легенды с поэтессой Аней Цірик. «ТИХА РІКА» (Глава 2)

Закарпатские легенды с поэтессой Аней Цірик. «ТИХА РІКА» (Глава 2)

ТИХА РІКА.
ГЛАВА 2.
                  ГАФІЯ. 
Жыла в тому сылі Вышньовому бабка на ім'я Гафія. Сама жила-немала нікого ні рудних, ні близьких родичу.
Так ся в ныї склало, що ще дуже малов дітинов осиротіла-нянько її пушов на бокоры(сплав хащі по воді) і ніґда не вернувся - казали, що утопився. А мати з того горя тяжко заболіла і скоро умерла.

Усталася Гафійка сама, бо не мала ні сестры, а ні брата. Так пушла вона у наймы по чужых людьох абы не вмерты голоднов смыртьов.
Де коровы дойыла, де діточок бавыла, сіно сушила, копала. Так і жило дівчатко Гафійка.

Та одны ґазде дуже ї полюбили, бо ны малы  своїх дітый. І лишили її жити у себе. Коли вони уже старі умерли то хыжа їхня з зымльов, корова, свиня і куры усталися Гафійці. Так і всталася вона жити у сылі.

Та не добрі были люды у сылі.
Коли Гафія стала файнов дівков, началися до ниї сватати ґаздуські лыґіні. Та Гафія усім отказовала.
Выдав за то і не взлюбили її люды.
Називалы ї ворожільов, босорканьов, відьмов-бо одурманила всіх трібных лыґіню на сылі.

Казали, що у  хыжи у ныї жиют гадюки, якых у світі ниє. А уночы коло хыжи ходят якісь потворы з головов пса, хвостом быка, копытами коня.
Но Гафія жила собі тихо і мирно, не отвічала ніяк на їхні оскорбленія.
Та дав Бог юй такий талант, що лічити вона знала всякі болячкы.
Болниця была дуже далеко, що й Ніко не знав туды дорогу-люды лічилися ко як знав.

Но коли узналы, що Гафія знає врачовання--начали йти до ныї.
Усі діты у сылі прийшли у сысь світ з її помощов.
З усякими бідами йшли до ныї--нікому не одказала Гафія.
Так і ішов гуд за годом.
Гафія вже начала старіти і не мала вона кого научити врачованню.
Якось одного дня пушла Гафія у сусіднє сыло за горов у долыні - не могла розродитися там молода жуночка.

Всьо пруйшло добре і Гафія вже пузно уночы вырталася дому.
Ішла через хащу-нуч, темно, страшно.
І вчула вона, що дітина рыве.
"Серед ночы у хащы дітина-выдкы?" - подумала Гафія.
Айбо дітина рывала все май голосно.
Пушла вона на голос - і увиділа пуд корчом щось кываєся. Схылилася май нызько і аж йойкнула:

-Боже муй, няньку небесный!! Як ся дітина туй оказалася?
Дітинка была уповыта в листя папоротника.
Взяла Гафія дітину на рукы, і вже направылася д дорозі. Та вчула в корчах якысь шопот непонятный, І тріск хвороста пуд ногамы.
Повернулася різко назад-та нікого не увиділа. Лыш корчі покывалися так, як кось бы там ходыв.

Так і прийшла Гафія дому з дітинов.
Дома розповила її з папоротника-а то дівочка.
Выкупала її Гафія, нагодовала молоком выд своюї Зорянки, вповила  в простинь.
Заснуло дівча.

Назвала їх Гафія Оксанков.
Люди, коли узнали, що Гафія "має" дітину, начали приносити якусь одежину для малої.
Но всім было дуже інтересно:-Выдки та дітина? Чія вона? Ко її мамка й нянько?

Однуй Гафії было всьоровно.
Вона знала, що то Бог так дав, що вона найшла її в хащи.
А значит вона її виростит як свою рудну доньку.

Дале буде...

Автор: АНЯ ЦІРИК 23.01.2022р.

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора Павел Миронов (Миржик), в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Добавить комментарий

Иконка левого меню