МИНУЛЕ. Чи я любила тебе? Ти і сам усе знаєш. Так чому тепер знов Про це ти питаєш? Ми з тобою ніхто- Давно стали чужі. Уже, знаєш, забула Минулі ті дні. Все що було-пройшло, ЗарОсли
Рубрика: Творчество поэтессы Анны Цiрик
Закарпатская поэтесса Аня Цірик поздравляет всех мужчин. «23 февраля у нас нині-І не зря. Настоящі Мужики, празднувати будуть…»
23 февраля у нас нині-І не зря. Настоящі Мужики, Празднувати будуть. Сядуть за круглим столом, Вспомнят як служили. Як два года динь за дньом, Кірзаки носили. Що онучі поначалу, Не знали мотати- Та мусіли з
Закарпатская Поэтесса Аня Цірик к Дню святого Валентина написала; «Сегодня Валентинов ДЕНЬ Всемирный день влюбленных…»
ВАЛЕНТИНОВ ДЕНЬ! Сегодня Валентинов ДЕНЬ- Всемирный день влюбленных. Пусть в сердцах зацветет сирень- В сердцах-любви достойных. Пусть Валентинки полетят Во все края планеты, И адресаты все получат Влюбленные приветы. И каждый скажет:”ТЕБЯ ЛЮБЛЮ”, Ответ услышит:”ТЕБЯ
Закарпатская Поэтесса Аня Цірик написала; «На Драгобраті сніг паде, сніжинки летять. Ялинки ніби в фаті…»
ДРАГОБРАТ. На Драгобраті сніг паде, Сніжинки летять. Ялинки ніби в фаті, Під снігом стоять. Вітер в горах як повіє, До землі ліс хилить, Піднімає сніжні бурі, Що хоче, то чинить. Над Жандармом сонце світить, Над
Закарпатские легенды с поэтессой Аней Цірик. «ТИХА РІКА» (Глава 3)
ТИХА РІКА. Глава 3. ОКСАНКА. Так в жызны одинокої старої Гафії появилася малынька дівочка Оксанка, яку Гафія называла”МОЯ ДОНЕЧКА”. Оксанка росла дуже мылым, добрым дівчатком. Усі в селі її любили, і ніґда ніко не упомынав,
Закарпатские легенды с поэтессой Аней Цірик. «ТИХА РІКА» (Глава 2)
ТИХА РІКА. ГЛАВА 2. ГАФІЯ. Жыла в тому сылі Вышньовому бабка на ім’я Гафія. Сама жила-немала нікого ні рудних, ні близьких родичу. Так ся в ныї склало, що ще дуже малов дітинов осиротіла-нянько її пушов
Закарпатские легенды с поэтессой Аней Цірик. «ТИХА РІКА» (Глава 1)
ЛЕГЕНДА. Глава 1. ТИХА РІКА. Далеко в Карпатськых горах, за славними полонинами було село,яке називалося Вишньове. У селі росло дуже много вышынь-проростали даже на камінистих склонах,де ніґда не росла трава. Кругом села всі склоны, горбы,
Закарпатская поэтесса Аня Цірик написала стихотворение; «Грешим мы, думая что нам, не за что бороться, нечего терять…»
БОРЬБА. Грешим мы, думая что нам, Не за что бороться, Нечего терять. Но как в жизни сложится, Не дано нам знать. В порыве гнева мы кричим: – НЕ за что бороться! Нечего терять! И в
Закарпатская поэтесса Аня Цірик написала стихотворение. «Я прикоснусь к тебе дыханьем, Я обниму тебя душой. И по закону мирозданья…»
СОН. Я прикоснусь к тебе дыханьем, Я обниму тебя душой. И по закону мирозданья, Останусь навсегда с тобой. Я волосы твои взъерошу, Тихим, тёплым ветерком. Сомненья в стороны отброшу- Чтоб я не казалась сном. Дождём
Закарпатские коломыйки с поэтессой Аней Цірик. «А я выйшла на Дубыну-На Дубыні дубы. Такый сильный вітер віяв, Вуха м простудыла…»
КОЛОМЫЙКА. (мало нашуї крученої) А я выйшла на Дубыну- На Дубыні дубы. Такый сильный вітер віяв, Простудилам зубы. Такый сильный вітер віяв- Вуха м простудыла. А як єм прийшла думу, Голова боліла. Ны дуждешся лыґінику,