МЕДОВИЙ СПАС!
Нині-Маковія!
І Медовий Спас!
Вид всьої душі
Поздравляю вас!
Я жилаю всім типла-
Би жизнь сОлодков бИла,
Спас най медом угощає-
На добро благословляє.
Най уют ся в хижі селит-
Щастьом очи запалит.
Меду з маком-повний келих,
Най хліб на столі лежит.
Вид душі вас поздравляю-
Тай добра желаю вам.
Най Господь вам помагає-
Хранит од бід, обід і драм.
КАЗКИ ВЕРХОВИНИ!!!
Сижу ввичирі у хижі:
-Чим би ся заняти?
Тай рішила м як у дєтстві
Казки почитати.
Забиламся в стилаж книжний,
Книжку з кАзками ськаю:
-Ба яку би із них взяти?
Бо не одну маю.
Беру “КАЗКИ ВЕРХОВИНИ”-
Дуже стара книжка.
Не треба ся натігати-
Низько з нив поличка.
Сілам на диван із книжков-
Сторінки гортаю.
І з “Казками Верховини”
В детство ся виртаю…..
Туй є про опришку казки-
Борцю проти панства,
За простий люд роботящий
Що не знав бітанґства.
Дале-про песиголовцю-
Муряньки по шкурі-
Пише, що много їх жило
Давно на Магурі.
Но а дале-всякі графи,
Принци і князі,
Про чудака, що знав йграти
На однуй нозі.
Про принцес, графинь, княгинь
Що суженОго ждали-
Вони у своюй красі
Прилюб-зілля мали.
Про усяких богатирю,
Силачу Карпатських-
Вни невероятную силу
Мали з году юнацьких.
Є в чудному світі казок
Радость і любов,
Краса, доброта, типло
Умиті росов.
Файні “КАЗКИ ВЕРХОВИНИ”-
Треба їх читати.
І добру, що є в тих казках
Діточок навчати.
ЗАКАРПАТТЯ-ФАЙНИЙ КРАЙ
Самий Файний край у світі-
Закарпатський край:
Кругом гори, горні ріки,
Полонинський рай.
Восоко у його горах
Літают орли-
Лиш за добИчов ся спускают
На зимлю вони.
Едельвейсом гори вкриті
Як у чудо-сні.
Історійов уповиті
Гори величні.
Нагордо тонкі смереки
В небо ся врізают.
В копицях в гніздах лелеки
Радо динь стрічают.
В полонинах вуцьки пасут
Великі й малинькі-
Пасут їх вучарики
Файні й молодинькі.
Рудний краю Закарпатський!
Душа ми співає.
Лучшої зимлі ниє-
Наш чилядник знає.
ПРЕОБРАЖЕНІЄ ГОСПОДНЄ
На Фавор горі
Христос преобразився.
Узріли його учні
В св’ятуй аурі.
Появились рядом
Моісей й Ілля-
По вба боки стали
Вид Ісуса Христа.
Петро Христу каже:
-Боже, лиш кажи,
АЖ є твоя воля
Покладиме шатри”.
Хмара ясна з неба
Застилила їх.
І учули голос:
-Ісус-син є мій!!
Я його вподобав,
І у світ отдав.
Нести слово моє
Я його послав.”
Ученики з страху
На куліна впали,
Слово указати
Вони ся бояли.
А Ісус Син Божий
До них пудийшов,
Голови накрив їм
Вун свойов руков.:
-Встаньте і не буйтесь,
Но мовчіт про се.
Аш доки Син Божий
З мертвих не воскресе!”
Щастя і здоровля всім желаю-
Жити так, як сам Господь вилів.
Серце ваше би тривог незнало,
Ангел за плечима вслід летів!!
ЗАКАРПАТТЯ!!
Як тя маю не любити,
Закарпатський краю?!
Ід тобі любов привиту
В свойум сирцю маю.
Як ня мама народила
З дєтства ня навчала,
Закарпаття-край муй рудний!
Бем навік то знала.
І любилам свою зимлю
Отчизну малую-
За срібляник ї не продала,
Бо пак побаную.
То дуже великий гріх
Рудний край продати-
Бо зимля-кормилиця
То є друга мати.
Нибай, що я жию в горах-
А ни в Нью-Йорк сіті.
Горжуся я, Закарпаттьом!
Лучшим крайом в світі.
ГУРЬКА КУПІЙКА!
Де наша чилядь ни йде
Гроші заробляти-
У Русію і Європу
Тяжкий гривник ськати.
Дома сім’ї оставляют
Би їх прокормити.
Якись час баби й діди
Мусят з ними жити.
На роботі за бугром
Цілий динь пахают.
Як болит у них душа-
Лиш вони то знают.
Ни доспали, ни доїли,
Там болит вать коле-
Лиш на вто ся вни дивлят-
Дома проблем море.
Та гурьку оту купійку
Вдну д однуй складают.
Многі, як прийдут дому-
ЗдОровля вже не мают.
Є, попадут в файне місто-
Де їх розчитают.
НО попадеся й сволота-
ГрОші з трудяг здирают.
Кось ся косо на них дивит:
-Много гроший мают!
Бо думают, що вни гроші
Лопатов згрібают.
-Має хижу тай машину,
Що му іще треба?!
-В него є іще і діти
Котрим рости треба.
Та най жаба вас не душит-
Бо може вдавити.
Як вас начне совість гризти-
Як будете жити?
Та тко тяжко не робив-
Не судіт трудягу.
Бо не маєте ви права
Ськати му догану.
СОНЦЕ
Сонце за горами сіло-
Спати вже лігає.
Воно місто в нучнум нибі
Місяцю вступає.
Цілий динь сонце світило
Зимлю зугрівало-
Та пуд вечур ся вморило-
Хоче спати мало.
Вже закрило свої очи-
Начало дрімати.
А на нибі ясні звізди
Будут му співати.
Так ся за динь наробило-
Видки тулько сили?
Над полями вно світило
Там, де косят ниви.
Послє сильного дождя
Село затопило-
Пушло сонечко туди
Зимлю обсушило.
На городах ріпу коплят-
Малинько запріла-
Сонечко її просушит
Би в пИвници не гнила.
Фрукти уже у садах
ПомАли достигают-
Вид сонячного типла
Вни ся наливают.
В хащу сонце зайшло в гості-
Там звірьки малинькі-
Свойим типлом їх обняло-
Стали ігривинькі.
За селом у річці діти
Плещутся із сили-
Сонечко воду нагріло
БИся ни простудили.
Половину, що зробило
Сонце вже й забуло-
Тихо очи зажмурило
До рану уснуло.
Завтра рано треба встати-
Місяця міняти.
Бо послє нучної зміни
Місяць пуйде спати.
МІСЯЦЬ.
Наробився дуже Місяць
У ночному нибі-
Над рано прийшов думу
Тихо одкрив двирі.
Би зірок не розбудити
Що прийшли май скоро-
Вни його молодші сестри-
Має вун їх много.
Свойим сяйвом уночи
Поля сирібрив-
Через густу тимноту
СвітлО на зимлю лив.
Людьом снив Місяць дарив-
Їх з щастя і добра варив.
Кожному-кто що жилав
Місяць у снах даровав.
З висоти-із пуд небес
Зимлю поливав сіяньйом,
Кругом така тишина-
Правит Місяць мирозданьйом.
НІЧНА ДИВО-КАЗКА
(Відповідь на вірш Івана Ієсаєвича “Тайна Ночі”.)
Ніч накрила Землю
Диво-полотном.
У тій диво-казці
Було добре двом.
Вони дивилися у очі
Сховані у казці ночі-
Ніч коханням надихала
Їх секрет навік сховала.
А вони… Дали думкам відпочити,
ПрОгнали часи обід.
І своїм диханням тихим
Дали ніжності політ.
Їм захотілось тепла й щастя-
Забудь життєві суєти.
І як чудово… Вони разом
Ніч в Диво-казці провели.
НІЧНА ДИВО-КАЗКА.
(Відповідь на вірш Івана Ієсаєвича “Тайна Ночі”.)
Ніч накрила Землю
Диво-полотном.
У тій диво-казці
Було добре двом.
Вони дивилися у очі
Сховані у казці ночі-
Ніч коханням надихала
Їх секрет навік сховала.
А вони… Дали думкам відпочити,
ПрОгнали часи обід.
І своїм диханням тихим
Дали ніжності політ.
Їм захотілось тепла й щастя-
Забудь життєві суєти.
І як чудово… Вони разом
Ніч в Диво-казці провели.
ЛЮБИМОЙ БЫТЬ
Любимой быть… Прекрасные явления,
Вместе встречать загадочный рассвет.
В шкатулку спрятать горькие сомнения-
И радоваться счастью много лет.
Любимой быть… Не думать о разлуке,
Не думать, что предательство и ложь
Превратят то счастье наше в муки-
Что ты так легко, без слов уйдёшь.
Любимой быть… Бесконечно верить,
Верить-что слова твои чисты.
Не верить, что закрыв однажды двери-
Равнодушием своим разбил мечты.
Любимой быть.. Чтобы не думать
Что бороться надо за любовь.
Но все не так… Наш мост разрушен
Не простоит он тысячи веков.
ЗОЗУЛЯ
Ой десь там у гаї
У кущах зозуля
Сидить і рахує нам роки.
Кому скільки хоче-
Стільки накукує-
А життя летить мов ті птахи.
Зозулине ку-ку
І життя дорога-
Нема нічого спільного у них.
Комусь дуже важко
І просить зозулю:
– Накукуй щасливії роки!
Хтось дуже щасливий,
Радісний, любимий
Хоче поруч з щастьом все життя іти.
Ну а хтось закоханий,
Хоче із коханою
Рахувати разом на небі зірки.
Накукуй, зозуле,
Ти щасливу долю-
Накукуй роки прекрасних мрій.
Накукуй кохання,
Здоров’я і щастя.
Накукуй, зозуле. Не жалій!
БУРЯ В ГОРАХ.
Над горами грум гуркоче-
Хмари ся збирают.
Видав май дощити хоче–
Всі дощу жадают.
Блискавиці дуже низько
Стрілами стріляют-
Видится, що ріжут зимлю
Надвоє пиляют.
З гори злетів камінь битий-
Упав в пропасти на дно.
Страшно силов вітер лихий
Жене туман на село.
Крони дерев обриває-
Рве із них зелене листя.
На дорозі всьо змітає-
Тай над травами глумится.
Впустилися хмари низько-
Тай замки открили-
Потріскану суху зимлю
Водичков полили.
ЖІНКА-ЗАГАДКА.
(Тема для вірша від М. Папіша)
Жінка-це копілочка секретів,
Сповнена загадок, таємниць.
Душа у жінка завжди чиста-
Як водичка із криниць.
Жінка-це дощ- чистий, жаданий,
Що бруд змиває із землі.
Жінка-це білий цвіт-акацій, яблунь,
Що буйно цвітуть навесні.
В жінки очі сповнені любов’ю,
Вона-жара пустельної Сахари.
Жінка- переможниця двобою,
Коли любить–то вже до безтями.
Жінка-краща пісня чоловіка,
Що він співає все життя.
Жінка-це гріх і світ навіки.
Такий закон наземного буття.
Пустили по світу вірус-
Закрили границі.
То що люди без роботи-
Панам до г…ці.
В них робота і зарплата,
Отдих на Канарах-
Прості люди вже без гроший
В довжникових ямах.
Йшов чилядник дись у світ
Щось пудзаробити.
Якісь гроші приносив-
Сім’я гуд могла жити.
Бабка у онука жиє-
Вун ї дозирає.
Стройив хижу-вже ни стройит
Бо гроший нимає.
В доньки мама заболіла-
Треба ї лічити.
Лиш гроший донька не має-
Ниде заробити.
А дітинка онкобольна
Дуже хоче жити-
В мамки з няньком гроший ниє
Як її лічити.
Ціни ростут як на дружжах-
Кожний динь ідгорі.
Вірус ціни не бере-
Бо вни рудні й свої.
Держала чилядь худобу-
Вуцьки та корови.
В один динь зайшла за кормом-
Пусті вже комори.
Дорожає всьо до чорта-
Як людьом прожити?
Ще й вірусом розробленим
Хочут їх добити.
Помолітся, люди, Богу,
Най Бог образумит
Ум тот–що жиє в гріхови,
Що вірусом губит.
АНЯ ЦІРИКФото Ани для сайта