АНЯ ЦІРИК

АНЯ ЦІРИК

МЕДОВИЙ СПАС!

Нині-Маковія!

І Медовий Спас!

Вид всьої душі

Поздравляю вас!

Я жилаю всім типла-

Би жизнь сОлодков бИла,

Спас най медом угощає-

На добро благословляє.

Най уют ся в хижі селит-

Щастьом очи запалит.

Меду з маком-повний келих,

Най хліб на столі лежит.

Вид душі вас поздравляю-

Тай добра желаю вам.

Най Господь вам помагає-

Хранит од бід, обід і драм.

КАЗКИ ВЕРХОВИНИ!!!

Сижу ввичирі у хижі:

-Чим би ся заняти?

Тай рішила м як у дєтстві

Казки почитати.

Забиламся в стилаж книжний,

Книжку з кАзками ськаю:

-Ба яку би із них взяти?

Бо не одну маю.

Беру “КАЗКИ ВЕРХОВИНИ”-

Дуже стара книжка.

Не треба ся натігати-

Низько з нив поличка.

Сілам на диван із книжков-

Сторінки гортаю.

І з “Казками Верховини”

В детство ся виртаю…..

Туй є про опришку казки-

Борцю проти панства,

За простий люд роботящий

Що не знав бітанґства.

Дале-про песиголовцю-

Муряньки по шкурі-

Пише, що много їх жило

Давно на Магурі.

Но а дале-всякі графи,

Принци і князі,

Про чудака, що знав йграти

На однуй нозі.

Про принцес, графинь, княгинь

Що суженОго ждали-

Вони у своюй красі

Прилюб-зілля мали.

Про усяких богатирю,

Силачу Карпатських-

Вни невероятную силу

Мали з году юнацьких.

Є в чудному світі казок

Радость і любов,

Краса, доброта, типло

Умиті росов.

Файні “КАЗКИ ВЕРХОВИНИ”-

Треба їх читати.

І добру, що є в тих казках

Діточок навчати.

ЗАКАРПАТТЯ-ФАЙНИЙ КРАЙ

Самий Файний край у світі-

Закарпатський край:

Кругом гори, горні ріки,

Полонинський рай.

Восоко у його горах

Літают орли-

Лиш за добИчов ся спускают

На зимлю вони.

Едельвейсом гори вкриті

Як у чудо-сні.

Історійов уповиті

Гори величні.

Нагордо тонкі смереки

В небо ся врізают.

В копицях в гніздах лелеки

Радо динь стрічают.

В полонинах вуцьки пасут

Великі й малинькі-

Пасут їх вучарики

Файні й молодинькі.

Рудний краю Закарпатський!

Душа ми співає.

Лучшої зимлі ниє-

Наш чилядник знає.

ПРЕОБРАЖЕНІЄ ГОСПОДНЄ

На Фавор горі

Христос преобразився.

Узріли його учні

В св’ятуй аурі.

Появились рядом

Моісей й Ілля-

По вба боки стали

Вид Ісуса Христа.

Петро Христу каже:

-Боже, лиш кажи,

АЖ є твоя воля

Покладиме шатри”.

Хмара ясна з неба

Застилила їх.

І учули голос:

-Ісус-син є мій!!

Я його вподобав,

І у світ отдав.

Нести слово моє

Я його послав.”

Ученики з страху

На куліна впали,

Слово указати

Вони ся бояли.

А Ісус Син Божий

До них пудийшов,

Голови накрив їм

Вун свойов руков.:

-Встаньте і не буйтесь,

Но мовчіт про се.

Аш доки Син Божий

З мертвих не воскресе!”

Щастя і здоровля всім желаю-

Жити так, як сам Господь вилів.

Серце ваше би тривог незнало,

Ангел за плечима вслід летів!!

ЗАКАРПАТТЯ!!

Як тя маю не любити,

Закарпатський краю?!

Ід тобі любов привиту

В свойум сирцю маю.

Як ня мама народила

З дєтства ня навчала,

Закарпаття-край муй рудний!

Бем навік то знала.

І любилам свою зимлю

Отчизну малую-

За срібляник ї не продала,

Бо пак побаную.

То дуже великий гріх

Рудний край продати-

Бо зимля-кормилиця

То є друга мати.

Нибай, що я жию в горах-

А ни в Нью-Йорк сіті.

Горжуся я, Закарпаттьом!

Лучшим крайом в світі.

ГУРЬКА КУПІЙКА!

Де наша чилядь ни йде

Гроші заробляти-

У Русію і Європу

Тяжкий гривник ськати.

Дома сім’ї оставляют

Би їх прокормити.

Якись час баби й діди

Мусят з ними жити.

На роботі за бугром

Цілий динь пахают.

Як болит у них душа-

Лиш вони то знают.

Ни доспали, ни доїли,

Там болит вать коле-

Лиш на вто ся вни дивлят-

Дома проблем море.

Та гурьку оту купійку

Вдну д однуй складают.

Многі, як прийдут дому-

ЗдОровля вже не мают.

Є, попадут в файне місто-

Де їх розчитают.

НО попадеся й сволота-

ГрОші з трудяг здирают.

Кось ся косо на них дивит:

-Много гроший мают!

Бо думают, що вни гроші

Лопатов згрібают.

-Має хижу тай машину,

Що му іще треба?!

-В него є іще і діти

Котрим рости треба.

Та най жаба вас не душит-

Бо може вдавити.

Як вас начне совість гризти-

Як будете жити?

Та тко тяжко не робив-

Не судіт трудягу.

Бо не маєте ви права

Ськати му догану.

СОНЦЕ

 Сонце за горами сіло-

Спати вже лігає.

Воно місто в нучнум нибі

Місяцю вступає.

Цілий динь сонце світило

Зимлю зугрівало-

Та пуд вечур ся вморило-

Хоче спати мало.

Вже закрило свої очи-

Начало дрімати.

А на нибі ясні звізди

Будут му співати.

Так ся за динь наробило-

Видки тулько сили?

Над полями вно світило

Там, де косят ниви.

Послє сильного дождя

Село затопило-

Пушло сонечко туди

Зимлю обсушило.

На городах ріпу коплят-

Малинько запріла-

Сонечко її просушит

Би в пИвници не гнила.

Фрукти уже у садах

ПомАли достигают-

Вид сонячного типла

Вни ся наливают.

В хащу сонце зайшло в гості-

Там звірьки малинькі-

Свойим типлом їх обняло-

Стали ігривинькі.

За селом у річці діти

Плещутся із сили-

Сонечко воду нагріло

БИся ни простудили.

Половину, що зробило

Сонце вже й забуло-

Тихо очи зажмурило

До рану уснуло.

Завтра рано треба встати-

Місяця міняти.

Бо послє нучної зміни

Місяць пуйде спати.

МІСЯЦЬ.

Наробився дуже Місяць

У ночному нибі-

Над рано прийшов думу

Тихо одкрив двирі.

Би зірок не розбудити

Що прийшли май скоро-

Вни його молодші сестри-

Має вун їх много.

Свойим сяйвом уночи

Поля сирібрив-

Через густу тимноту

СвітлО на зимлю лив.

Людьом снив Місяць дарив-

Їх з щастя і добра варив.

Кожному-кто що жилав

Місяць у снах даровав.

З висоти-із пуд небес

Зимлю поливав сіяньйом,

Кругом така тишина-

Правит Місяць мирозданьйом.

НІЧНА ДИВО-КАЗКА

(Відповідь на вірш Івана Ієсаєвича “Тайна Ночі”.)

Ніч накрила Землю

Диво-полотном.

У тій диво-казці

Було добре двом.

Вони дивилися у очі

Сховані у казці ночі-

Ніч коханням надихала

Їх секрет навік сховала.

А вони… Дали думкам відпочити,

ПрОгнали часи обід.

І своїм диханням тихим

Дали ніжності політ.

Їм захотілось тепла й щастя-

Забудь життєві суєти.

І як чудово… Вони разом

Ніч в Диво-казці провели.

НІЧНА ДИВО-КАЗКА.

(Відповідь на вірш Івана Ієсаєвича “Тайна Ночі”.)

Ніч накрила Землю

Диво-полотном.

У тій диво-казці

Було добре двом.

Вони дивилися у очі

Сховані у казці ночі-

Ніч коханням надихала

Їх секрет навік сховала.

А вони… Дали думкам відпочити,

ПрОгнали часи обід.

І своїм диханням тихим

Дали ніжності політ.

Їм захотілось тепла й щастя-

Забудь життєві суєти.

І як чудово… Вони разом

Ніч в Диво-казці провели.

ЛЮБИМОЙ БЫТЬ

Любимой быть… Прекрасные явления,

Вместе встречать загадочный рассвет.

В шкатулку спрятать горькие сомнения-

И радоваться счастью много лет.

Любимой быть… Не думать о разлуке,

Не думать, что предательство и ложь

Превратят то счастье наше в муки-

Что ты так легко, без слов уйдёшь.

Любимой быть… Бесконечно верить,

Верить-что слова твои чисты.

Не верить, что закрыв однажды двери-

Равнодушием своим разбил мечты.

Любимой быть.. Чтобы не думать

Что бороться надо за любовь.

Но все не так… Наш мост разрушен

Не простоит он тысячи веков.

ЗОЗУЛЯ

Ой десь там у гаї

У кущах зозуля

Сидить і рахує нам роки.

Кому скільки хоче-

Стільки накукує-

А життя летить мов ті птахи.

Зозулине ку-ку

І життя дорога-

Нема нічого спільного у них.

Комусь дуже важко

І просить зозулю:

– Накукуй щасливії роки!

Хтось дуже щасливий,

Радісний, любимий

Хоче поруч з щастьом все життя іти.

Ну а хтось закоханий,

Хоче із коханою

Рахувати разом на небі зірки.

Накукуй, зозуле,

Ти щасливу долю-

Накукуй роки прекрасних мрій.

Накукуй кохання,

Здоров’я і щастя.

Накукуй, зозуле. Не жалій!

БУРЯ В ГОРАХ.

Над горами грум гуркоче-

Хмари ся збирают.

Видав май дощити хоче–

Всі дощу жадают.

Блискавиці дуже низько

Стрілами стріляют-

Видится, що ріжут зимлю

Надвоє пиляют.

З гори злетів камінь битий-

Упав в пропасти на дно.

Страшно силов вітер лихий

Жене туман на село.

Крони дерев обриває-

Рве із них зелене листя.

На дорозі всьо змітає-

Тай над травами глумится.

Впустилися хмари низько-

Тай замки открили-

Потріскану суху зимлю

Водичков полили.

ЖІНКА-ЗАГАДКА.

(Тема для вірша від М. Папіша)

Жінка-це копілочка секретів,

Сповнена загадок, таємниць.

Душа у жінка завжди чиста-

Як водичка із криниць.

Жінка-це дощ- чистий, жаданий,

Що бруд змиває із землі.

Жінка-це білий цвіт-акацій, яблунь,

Що буйно цвітуть навесні.

В жінки очі сповнені любов’ю,

Вона-жара пустельної Сахари.

Жінка- переможниця двобою,

Коли любить–то вже до безтями.

Жінка-краща пісня чоловіка,

Що він співає все життя.

Жінка-це гріх і світ навіки.

Такий закон наземного буття.

Пустили по світу вірус-

Закрили границі.

То що люди без роботи-

Панам до г…ці.

В них робота і зарплата,

Отдих на Канарах-

Прості люди вже без гроший

В довжникових ямах.

Йшов чилядник дись у світ

Щось пудзаробити.

Якісь гроші приносив-

Сім’я гуд могла жити.

Бабка у онука жиє-

Вун ї дозирає.

Стройив хижу-вже ни стройит

Бо гроший нимає.

В доньки мама заболіла-

Треба ї лічити.

Лиш гроший донька не має-

Ниде заробити.

А дітинка онкобольна

Дуже хоче жити-

В мамки з няньком гроший ниє

Як її лічити.

Ціни ростут як на дружжах-

Кожний динь ідгорі.

Вірус ціни не бере-

Бо вни рудні й свої.

Держала чилядь худобу-

Вуцьки та корови.

В один динь зайшла за кормом-

Пусті вже комори.

Дорожає всьо до чорта-

Як людьом прожити?

Ще й вірусом розробленим

Хочут їх добити.

Помолітся, люди, Богу,

Най Бог образумит

Ум тот–що жиє в гріхови,

Що вірусом губит.

АНЯ ЦІРИКФото Ани для сайта

Left Menu Icon