Русинский поэт Иван Бинячовский, на родном языке написал эмоциональное стихотворение о тяжёлой, но напористой поэтической судьбе: У руднуй хыжи дома за столом, Ґрадую думаю якый ни руный світ, ни бывим туманом ани тупым ослом, учивимся з дітвацькых юных літ. Щось ми ни йшло но айбо щось ми йшло, майбурше гій любилося комусь.Що глядавим ото мися найшло, и боязни ни было в ня чомусь. Ґрадую й думаю ни задарь бог ня дав! На світ сись білый і направив ня на путь, силу словесну ми безкраю даровав, Євство русинське безконечну явну суть. Мэтр русинского языка!

Русинский поэт Иван Бинячовский, на родном языке написал эмоциональное стихотворение о тяжёлой, но напористой поэтической судьбе: У руднуй хыжи дома за столом, Ґрадую думаю якый ни руный світ, ни бывим туманом ани тупым ослом, учивимся з дітвацькых юных літ. Щось ми ни йшло но айбо щось ми йшло, майбурше гій любилося комусь.Що глядавим ото мися найшло, и боязни ни было в ня чомусь. Ґрадую й думаю ни задарь бог ня дав! На світ сись білый і направив ня на путь, силу словесну ми безкраю даровав, Євство русинське безконечну явну суть. Мэтр русинского языка!

ҐРАДУЮ ДУМАЮ.

У руднуй хыжи дома за столом, Ґрадую думаю якый ни руный світ,

Ни бывим туманом ани тупым ослом, учивимся з дітвацькых юных літ.

Щось ми ни йшло но айбо щось ми йшло, майбурше гій любилося комусь.

Що глядавим ото мися найшло, и боязни ни было в ня чомусь.

Фото. Красота Закарпатских гор, замок далеко в горах. Русинский Мир.

Часы пронеслися і молодость пруйшла, я по світах ни вдны топанкы істоптав,

Усягде правда на руни зомнов ишла, котрум з діточых году в серце си пустив.

Усяке было в моюм животі, i біла днина й лячна темна нуч,

Ни раз им звізды раховав на самоті, й стрічав из рана першый сонця луч.

Фото. Красота Закарпатских гор, ручей далеко в горах. Русинский Мир.

І ко вто знає як вбернув быся ми світ, бым ни мотав субі на ус всьо заголом,

Я открывав для себе вічно сто наук, й без страху йшов им уперед фурт напролом.

Ґрадую й думаю ни задарь бог ня дав! На світ сись білый і направив ня на путь,

Силу словесну ми безкраю даровав, Євство русинське безконечну явну суть.

автор: Иван Бинячовский (Иван Бузаш).

Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора Иван Бинячовский (Иван Бузаш), в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Комментарий “Русинский поэт Иван Бинячовский, на родном языке написал эмоциональное стихотворение о тяжёлой, но напористой поэтической судьбе: У руднуй хыжи дома за столом, Ґрадую думаю якый ни руный світ, ни бывим туманом ани тупым ослом, учивимся з дітвацькых юных літ. Щось ми ни йшло но айбо щось ми йшло, майбурше гій любилося комусь.Що глядавим ото мися найшло, и боязни ни было в ня чомусь. Ґрадую й думаю ни задарь бог ня дав! На світ сись білый і направив ня на путь, силу словесну ми безкраю даровав, Євство русинське безконечну явну суть. Мэтр русинского языка!

Comments are closed.

Left Menu Icon