Переш і Опчина
(Грушувська легенда выд Кустрьо О.І(моюї бабкы)
Было то дуже давно. Так давно, що ще і ГРУШОВО не називалося Грушовом.
Жив собі в селі якийсь князь, що прийшов у село із чужых краю. Построїв собі великий дубовий дом, поселився з сімйов у нього і жив собі.
Ні його імени, ні імені його жони люди не запомнили. Лиш усталося в пам'яті грушовчан ім' я їхнього сина Переш.
Файний був леґінь, порядний,добрий,совісний.
Быв таким, як го воспитували його нянько з мамков.
Старшину свою дуже уважав і любив.
Жили вони добре.
Трудилися в полю-зимлю орали, сіяли, урожай збирали.
Были заможні-та і нищим помагали...
Но прийшла якась хворь у село-повмирали майже всі селяни. Не обийшла біда і сім'ю Переша--заболіли нянько з мамков. Привозив Переш лучших знахарю-не могли удіяти нич. Померли батьки Переша. Остався вун оден у чужині.
А далеко в хащи жила собі файна дівка Опчина-кругла сирота. Батьки її повмирали давно, вона ще малинька была. Воспитовала Опчину її баба Поляна. Та хворь не пощадила стару--і та тоже вмерла.
Осталася Опчина сама так як і Переш.
... Час помали йшов. Тяжко было обом без старшини жити. Ні з ким порадитися, ні з ким поговорити...
Самі...
Та пушов Переш раз у хащу за грибами.
Так доходив, що загубився. Що має робити, куди йти-незнає сиґіняш.
Увидів якусь халупу і пушов до ниї. Може хтось там обітає?..
Пудийшов май близько-і увидів Опчину, як та набирала воду з кириниці.
-Ґаздиньо!! - закликав Переш.
Опчина пуднялася з колін вид криниці і повернула голову в сторону Переша.
Коли увидів Переш красу Опчини то річ му замкло. В жизни не видів таку красну дівку.
-Що ся з вами стало? Чи сте ся не загубили? - зазвідала Опчина.
Ледви урозумівся Переш, що то його звідают.
Розказав що і як, і просит помощи у Опчини.
-Добре, покажу вам дорогу у село.
Вивела вона його з хащі, указала дорогу:
-Ідіть по туй дорозі прямо і зайдете в село. Та не губітся бурше.
Та не мав спокою Переш--Опчина з голови не виходила.
Через якийсь час пушов до ниї.
Розказав усьо як є, що хоче женится на нюй.
І Опчина согласна йти за Переша.
Но як то быває найшлася чорна душа, що рішила розлучити їх.
За селом у хащи жила стара баба. Люди її прозвали і відьмов, і босорканьов, і ворожільов. Зла была баба дуже. Не могла выдіти радость і щастя людське.
Учула про Переша і Опчину і надумала зле на них.
Прийшла до маєтку Переша і увиділа їх обох у саду. Заверещала вид люті не своим голосом-що і птиці з дерев повзлітали.
-НЕ будете ви радіти щастю свому.Я вас заклинаю на вічне одіночество і жизню полулюдьми.
І наслала на них закляття--Переш на нуч стає вовком, а дньом буде людинов. Опчина дньом буде яструбом, а ночов людинов.
Не розуміли люди чого Переш дньом носит на руці яструба,і чого Опчина ночов іде у хащу.
Вовчий вой уночи пужав селян-ніґда вовки не спускалися з гор так низько д селови.
Так ішов гуд чи два.
І якось прийшов у село нищий странник. І зайшов у хозяйство Переша. Увидів у саду леґіня з яструбом на руках. Почувствовав странник що біда туй велика.
Увидів Переш бідного:
-Видки будеш, добрий чоловіче?Що чути по світу?Можеш поїш зо мнов?
Коли поїли вони, странник каже Перешови:
-Вижу і знаю вашу з Опчинов біду. Но я поможу вам. Закляття пропаде з вас тогди, коли буде динь без дня, нуч без ночи. В тот час ви обоє будете в людському образі. І Ви довжні обоє предстати перед тов старов що зробила з вами таке. Вона свойим взглядом має зняти закляття. Ви двоє не буйтеся-я буду з вами.
Через пару дну так і сталося-настав час дня без дня і ночи без ночи.
Нищий, Переш з яструбом пушли до старої.
Зайшли в її пещеру-а та лежит, умирає.
І в оден момент яструб змахнув крилами і прийняв облік Опчини.
Розлютилася баба і начала як гадюка фисіти.
-Подивися на них! - кричав над нив нищий. - Забирай своє закляття назад. Подивися, стара відьмо!!
Не хотіла баба, но не мала куди діватися.
Подивилася на Переша з Опчинов:
-Знимаю закляття!!!
І стала стара гадюков.
А в пещеру залетів якийсь дуже великий коршун, ухопив гадюку, понюс на поле і розурвав там.
Переш з Опчинов поженились і были дуже щасливі.
Нищого странника не хотіли одпускати од себе, хотіли аби остався з ними.
-Я мошу йти, бо є много таких, котрі нуждаются в моюй помощи.
-А як твоє ім'я? - зазвідав Переш
-Чертежик моє ім' я! - отвітив старий.
Переш з Опчинов прожили довгу і щасливу жизнь.Люди запомнили їх чесними і порядними.
Чертежик часто до них заходив, коли быв у їхніх краях.
Вид великого дома Переша не осталося нич--поговорювали люди що його спалила і розукрала Золота Орда.
Переш і Опчина вистрадали своє щастя.
В пам'ять про них люди назвали участки в селі Опчина, Переш, Поляна, Чертежик.
Добре коли всьо добре заканчуєся.
Розказала Кустрьо О.І послухала,запомнила і записала я Аня Цірик.
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора Аня Цiрик, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
