Я сів собі біля розп’яття, Дивлюся в очі з під вінка. Чому прийшло таке сум’яття? - Питання ставлю до Христа. Ісус говорить: «Подивися, Хто Я для вас, скажи мені? Подумай добре не спішися, Де Я у вашому житті? Мене ви вигнали з родини, До вас не можна Мені йти. Смієтесь з церкви щохвилини, По всюди крик: «Розпни, розпни!»… Кому у світі я потрібний? Добробут з’їв усю мораль. До кого люд цей став подібний? - Тому й прийшла оця печаль. Закони творите свавільні, Росте знов вежа із гріха. Я скажу щось, - а ви: «Ми вільні, Свобода вища чим душа». Мене не можна вже згадати, Бо хтось образиться за це. Мене лиш можна осміяти, І сміло плюнути в лице. Зібрати вас, - та храм порожній, Футбол збирає тисячі. Я йду до вас, як подорожній, Та хто відкриє дім мені? Із міста в місто в вас жебрачу, Благаю, прошу, - ви глухі. І сяду втомлений і плачу, І сльози мої, як дощі. Мене не хочете впустити, Бо я не вигідний для вас. Бо прагну серце в вас змінити, А ви мені: «Іди від нас»… І Я іду, ви залишайтесь, І скажу сонцю не світи. Ще поки світить, то покайтесь, Бо це початок, лиш, біди. Цей допуст прагне всіх навчити, І пригадати що «Я є». Молитва в силі біль спинити, Вона й хворобу прожене». Я до розп’яття притулився, Правдиві є Твої слова. Молімся всі, щоб світ змінився, Щоб світ повірив у Христа! Автор о. Петро Половко
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора о. Петра Половко, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
