Легенды старого Маромороша с Иваном Бинячовским «ПРИШТА ЗА БОСОРКУНСЬКОЄ ҐОЛЕСО»

Легенды старого Маромороша с Иваном Бинячовским «ПРИШТА ЗА БОСОРКУНСЬКОЄ ҐОЛЕСО»

ЛЕҐЕНДЫ СТАРОГО МАРАМОРОША
ПРИШТА ЗА БОСОРКУНСЬКОЄ ҐОЛЕСО
(Леґенды-приказкы-оповідкы)

       Мараморош величный край, и світлый и темный, и чистый и нечистый, де не раз вандровав Ладьо Цийпеш (волошськый князь, якого у народі кликали ґраф «Дракула» грозный ґазда давньых Мараморошськых земиль и всього што на нюй былою.
Всьо што было на землі у воді и у небі.

Територія де чилядь и до типирька переказує множество увсякых леґенд, приказок вадь оповідок, за увсякых босоркань, босоркуну, вовкуну-пийсєголовцю, топляку тай увсяку нечисть, што блудила попувночи хащами ґрунями и долинами, чалуючи, мордуючи, водячи, пужаючи и дурячи путников вандруников.

Завто и днись годны сьме видіти придорожні Хресты што встановлены у зачаткови вадь куньцьови нашых сел ци варошув.
Нашы предкы знали, де Хрест там нечисть не має такой силы гій у фізешах, хащах, попри путю ци коло рік, де запросто могли звегсти з розуму вадь замордоавати на смирть попавшого им у рукы заблудшого чилядника.

         У всюй леґенді пуйде бисіда за босоркунськоє ґолесо якоє у попувночи повдна чилядь виділа не лиш у Марамороши, виліли го ий на Верховинськых полонинах и на мадярськых землях ай и в долинах Пряшовщины.

Ийся пришта стала ся у долині старого Марамороша у часы коли Тисов и Терибльов ище сплавляли ся бокоры.
Дідо Григорь убернувся из Билґії де батрачив простым робутником на панськых шахтах. Саракый наш бідованый карпаторусинськый народ, мусив скітатися по світу варе де, обы заробити даяку купіку убы прогодавати свою файту, робили всягде и на любых роботах. Не даром кажут ош наш народ постройив пув світа…

Бо так оно и є.

Се є гурька правда.

Тяжкі часы, у діда Григоря было дивять діти, шестеро лиґіню и дві дівкы, баба му на имня Міця (Маріка) ниґда не сиділа дома, фурт у панськых роботах, вадь у швабу, вадь пускалася по жидах.
За роботу паны в основнум платили харчами, но подаколи рощитовалися и ґрийцарьом.
Той ночи, а нуч ипен была не читаво темнов, звіздянов, дідо Григорь вуйшов на ґанок обы по файчити піпу, а май бурше ся мириґовав за свойыма сынами бітанґами, што подалися на вичурниці до дівок на другоє село, бывало докы вшыткі не будут у хыжи, доты дідови сна не было. Журився.
Час попувночи, баба Міця вуроблена давно спит на ручно учиненуй постели, на солможакови набитум пахнячов соломов, укрыта товстыма джерґами.

Дідо тягнучи піпу, сів на ґарадичу што была утесана из каминя піщаника, верши пуд гузицю покровчик (давно вшиткі ґарадичи стелили из тесаного брыля) обычно пуд ґанок стелили дві вадь и три ґарадичи, но бывало дись и бурше.
Паланкы плетені из завялого жирдя фаршиня, якоє рубали на річищах попри кашиць, чинили из вербы, зарінкы ай ище из ліскы.
Дідо Григорь нервозный, двох май старшых планіт не є, а завтра бы до днины вставати и ити на Кугутовы у хащу готовити дрыв на зиму, хаща на Кугутовах в основнум густа дубова, краями трепетняк якый брали на дрыво.

Мож было.

Нуч тиха…

Докурившы дідо подався было ити до хыжи,
И раз лиш, туй штось муся гибы причуло,

Але ньит…

Горсаґом чує гуркот, гибы вуз гримит.
Пудойшов до плота тай тихо присів, приниєся у втот бук, и думат си, ба выдкы у попувночи годен быти вуз?

Баци цигане?

Ипен сяк сохтовало быти…

Но думат си дідо, бизувно цигане, бизувно были дись штось красти ачий, от нещасникы паскудні.
Но думат си, типирь хочу видіти ба што за єдні?

Ай коли пудняв голову май гурі, потерп!

Што за ґута до грома?

Боже…

Што за мара?

Горсаґом ґаджулялося ґолесо, деривляноє ґолесо из воза.

Єдно у попувночи!

Закованоє у жилізному обручі, староє чорноє ґолесо.

Ба што исе такоє?

Дідови пересохло у гыртанці.

Сякоє чудо не видів ніґда, хоть и дись колись за сякоє чув, але не вірив.

А туй на тубі…

Заперло му дых од страху!

Ґолесо ся ґаджуляло ипен руно, дідо ся не врозумів и не муг повірити тому што видів. За ґолесом лишинь задуло и всьо.

Легкый вітериць и ґата.

На рано дідо пуднявшысь из постели, май наперво пушов никати сыну, ци вшыткі у хыжи.
Вандруникы спали ракашом гі малі діти. Но спіт ище мало, докы мати не учинит даякый фрыштик, а пак подйом до роботы, зараз вы будете чути свою новту, псы бы вам губы лизали, пробурмотів про себе старый.
Убернувся ид бабі,
— Но так каже юй…
Ош так и так, виділо му ся.
Но баба Міця упулившы перепужены очи, лиш крестила ся, и фурт повторяла:
Вднеси Господи…
Вднеси Господи…
Вднеси Господи!…

Ты діду неборе видів босоркунськоє ґолесо, ай маєш велику серинчу, завто што тя не у видів босоркун, якый гурі на тум ґолисі сидів. Та ты што…
Дідо побілів и трычи вер на ся Хрест!
Господи Милостивый…
Слава тебі!!!
Як переказовала у оповідках стара чилядь, такі стрічі человіка из нечистым часто кончалися діля челядины бідов (казали так, ош потяло го)…
Про діда тогды скончило ся слава Богу добре.
Його тверда віра у Господа Ийсуса Христа спасла го!...
Як писано у Писаниї по вірі вашуй да будет вам!
Без віри мы вшыткі стаєме черствыма, злыма и бездушныма.
— Да Воскреснет Бог…
— И расточат ся вразе его!
— Спаси нас Господи!...
— Огради нас силой Чеснаго и Животворящего Твоєго Хреста!
— И Сохрани нас от всякого зла.
— Во имя Отца и Сына и Сятаго Духа!

Дана оповідь записана мнов из слов мойой мамкы, якуй переказала бабка, а бабці прабабка. Было исе у долині де Терибля упадає у Тису, у приселку Бинячово, якоє колись было Урмізювськым.
Именно иза сякых пришт наша чилядь клала си деривляні тесані дубові Хресты, коло обысть, у дворах, на розпутях, на зачатках ци в кунци сел вадь варошув, обы увсяка Морошанська нечись не мала силу войотити.
Вірую ош у тому штось и поправді є.

З честованьом Автор: Иван Бинячовский (Иван Бузаш) Написано наречиєм карпаторусинського языка вирхнього потисся Мараморощины. 

Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора Иван Бинячовский (Иван Бузаш), в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Left Menu Icon