Àпріл Розцвітали абрикосы, Як щи кажут – бороцквы; Уйшов я из хыжі босый И живый ледвы-ледвы. Добрий рано, сонце, поле! Хмары біло-голубі! Штось мене у боці коле, Рукы-ногы гет слабі. Àпріл-місяць, што ты робиш, Из природов, из людьми? Лигіню такых угробиш - Из широкыми грудьми, Из могучими плечима, А на шиї – шин ся гне; И яка тому причина, Што замучив ты мене? Вчора дала в рукы аршов Нич не кáжучи, жона; Не она є в хыжи старшов, Я над нив май старшина. Сам рішаю, што робити, Є ж на плечох голова: Вшиткі зáчали садити, Лиш у нас росте трава. Кось бы нáняв коні з плугом, Керт зорав бы за пувдня... Не руняйте мене з другым, Чим я гурший уд коня? Майсилний, ги мінітрактор, Пару сóтин – єрунда, Треба мати муй характер – Не боятися труда. Наладив-им коло плота И корчажку, и погар - Як закончится робота, Доаршую свуй гектар, Як ся з граблями побавлю, Окультурю всьий пейзаж - Магарич собі поставлю, Як щи кажут, алдомаш. Гаті взяв на ся подирті, Хліба з мастьов (бутерброд), И пушов робити в кирті, Инак кажучи – в горóд. ...Рыв-им зимлю, як кертина, Або як щи кажут, крот, А ото щи й не сотина, Най її узяв бы чорт! Тадь ищи й малоє свиня, Рыйков рыло бы майбульш! Мало „допінга” я прийняв - Мокрий, нібы прийняв душ. Як допилася корчажка, То вином-им аж потів; И хоть як не было тяжко, Одступати-м не хотів. Після сьóго перерыва, Рыв, як трактор „Беларус”. Всі рекорды перекрыв-им, А потому впав на нус. Тулько много заршовав-им, Што не вірится очам, Уд Иршавы до Варшавы Не найти май копачá. Туй на грядку из-за плота Хрома куриця иде – Червака найти охота, Їх там лізав не єден. Божа сила бы ї’ вбила! Мóтор бы ї’ истоптав! Вшитко гет затеребила, Што за динь я заршовав! Ой, корчага ты, корчага, Штось твуй допінг не помуг! Без вичирі спати ляг я, Перейшовши за поруг. „Аршовати” тóї ночи Не судилося міні, Та не дуже штось ся й хоче, Сплю зубами ид стіні. И до рана ми ся снило, Што хвалят мене усі, Як ся в мене посадило И росте у всюй красі. Кличу каждого: - Пой, никай, Ставши в кирті на краю! Не ботанік я великий, Но подéшто впознаю: Аж до шиї костерéва, Як мелай - высокий хвощ, Лобода поверх дерéва, Пуд лопух бы сів у дощ. Повітиця, як ліаны, А жалива – чисто ліс. Там поліз хыба што п’яний И жалів бы, што поліз. Буйні пырій из осотом Файні просто на парад; Уйшов парк из моїх сóтин, Инак кажучи - ботсад. В сись научний заповідник Йшов бы й гóрод и село; На вінок або на віник Дав бы-м каждоє стебло. А листочкы – на гербарій, Вадь метав бы-м їх у чай - Из грузинськым бы у парі Покорили рідний край. Но ідилію йсю мóю Перервав дурний когут... На порозі босий стою, А кругом сады цвітут. Кось плыве на остров Капрі, Кось летит в Майямі-Біч, А мене замучив áпріл, Не бирую зовсім нич. Там за морьом-океаном, (Ци повірите в сесе?) Нич не роблять из бананом - Негр лиш пальму потрясе. Ун не має з кертом мукы, Обы в ньому штось росло; Аж ‘му аршов дати в рукы, То подумат, ош весло. Ананасы и кокосы, Ківі, манго, фейхоá... Там не сіє ся, не косит, Не аршує ні ...чорта. Там живе народ щасливый Вшитко їм росте лиш так; Туй же фігы так росли бы, И в комплекті з ними – мак. Дуже дяку жити маю У тропічному раю, Так што візу рóблю в мáю, Кидь до мая дожию! Автор: Михаїл Чухран
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ Михаїл Чухран в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.