Закарпатский поэт Михаил Чухран написал «Розцвітали абрикосы, як щи кажут – бороцквы; Уйшов я из хыжі босый..»

Закарпатский поэт Михаил Чухран написал «Розцвітали абрикосы, як щи кажут – бороцквы; Уйшов я из хыжі босый..»

Àпріл
Розцвітали абрикосы,
Як щи кажут – бороцквы;
Уйшов я из хыжі босый
И живый ледвы-ледвы.

Добрий рано, сонце, поле!
Хмары біло-голубі!
Штось мене у боці коле,
Рукы-ногы гет слабі.

Àпріл-місяць, што ты робиш,
Из природов, из людьми?
Лигіню такых угробиш -
Из широкыми грудьми,

Из могучими плечима,
А на шиї – шин ся гне;
И яка тому причина,
Што замучив ты мене?

Вчора дала в рукы аршов
Нич не кáжучи, жона;
Не она є в хыжи старшов,
Я над нив май старшина.

Сам рішаю, што робити,
Є ж на плечох голова:
Вшиткі зáчали садити, 
Лиш у нас росте трава.

Кось бы нáняв коні з плугом,
Керт зорав бы за пувдня...
Не руняйте мене з другым,
Чим я гурший уд коня?

Майсилний, ги мінітрактор,
Пару сóтин – єрунда,
Треба мати муй характер – 
Не боятися труда.

Наладив-им коло плота
И корчажку, и погар -
Як закончится робота,
Доаршую свуй гектар,

Як ся з граблями побавлю,
Окультурю всьий пейзаж -
Магарич собі поставлю,
Як щи кажут, алдомаш.

Гаті взяв на ся подирті,
Хліба з мастьов (бутерброд),
И пушов робити в кирті,
Инак кажучи – в горóд.

...Рыв-им зимлю, як кертина,
Або як щи кажут, крот,
А ото щи й не сотина,
Най її узяв  бы чорт!

Тадь ищи й малоє свиня,
Рыйков рыло бы майбульш!
Мало „допінга” я прийняв -
Мокрий, нібы прийняв душ.

Як допилася корчажка,
То вином-им аж потів;
И хоть як не было тяжко,
Одступати-м не хотів.

Після сьóго перерыва,
Рыв, як трактор „Беларус”.
Всі рекорды перекрыв-им,
А потому впав на нус.

Тулько много заршовав-им,
Што не вірится очам,
Уд Иршавы до Варшавы
Не найти май копачá.

Туй на грядку из-за плота
Хрома куриця иде –
Червака найти охота,
Їх там лізав не єден.

Божа сила бы ї’ вбила!
Мóтор бы ї’ истоптав!
Вшитко гет затеребила,
Што за динь я заршовав!

Ой, корчага ты, корчага,
Штось твуй допінг не помуг!
Без вичирі спати ляг я,
Перейшовши за поруг.

„Аршовати” тóї ночи
Не судилося міні,
Та не дуже штось ся й хоче,
Сплю зубами ид стіні.

И до рана ми ся снило,
Што хвалят мене усі,
Як ся в мене посадило
И росте у всюй красі.

Кличу каждого: - Пой, никай,
Ставши в кирті на краю!
Не ботанік я великий,
Но подéшто впознаю:

Аж до шиї костерéва,
Як мелай - высокий хвощ,
Лобода поверх дерéва,
Пуд лопух бы сів у дощ.

Повітиця, як ліаны,
А жалива – чисто ліс.
Там поліз хыба што п’яний
И жалів бы, што поліз.

Буйні пырій из осотом
Файні просто на парад;
Уйшов парк из моїх сóтин,
Инак кажучи - ботсад.

В сись научний заповідник
Йшов бы й гóрод и село;
На  вінок або на віник
Дав бы-м каждоє стебло.

А листочкы – на гербарій,
Вадь метав бы-м їх у чай -
Из грузинськым бы у парі
Покорили рідний край.

Но ідилію йсю мóю
Перервав дурний когут...
На порозі босий стою,
А кругом сады цвітут.

Кось плыве на остров Капрі,
Кось летит в Майямі-Біч,
А мене замучив áпріл,
Не бирую зовсім нич.

Там за морьом-океаном,
(Ци повірите в сесе?)
Нич не роблять из бананом -
Негр лиш пальму потрясе.

Ун не має з кертом мукы,
Обы в ньому штось росло;
Аж ‘му аршов дати в рукы,
То подумат, ош весло.

Ананасы и кокосы,
Ківі, манго, фейхоá...
Там не сіє ся, не косит,
Не аршує ні ...чорта.

Там живе народ щасливый
Вшитко їм росте лиш так;
Туй же фігы так росли бы, 
И в комплекті з ними – мак.

Дуже дяку жити маю
У тропічному раю,
Так што візу рóблю в мáю,
Кидь до мая дожию!

Автор: Михаїл Чухран

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  Михаїл Чухран в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Left Menu Icon