Союз русинских писателей. М. Чикивдя «…Абсурдно, ож членами СРПЗ сут и русинофобы. Многі заняли активну антирусинську позицію…»

Союз русинских писателей. М. Чикивдя «…Абсурдно, ож членами СРПЗ сут и русинофобы. Многі заняли активну антирусинську позицію…»

Союз русинськых писатилю̄в Закарпатя быв основаный 29. септембра 2001. року на I. Конґресї русинськых писатилю̄в Подкарпатя в Солочинї (санаторій «Квітка полонини»).

Його главнї завданя – выдродженя русинськых народнопоетичных традицїй, пропаґанда літературы будитилю̄в тай днешных писатилю̄в; контакты з писатилями, орґанізаціями русинӯв за гатаром и з НСПУ – Національнов спілков письменників України.

Як знаєме, на даный час літературноє общество не фунґує, активна ся робота не проводит. Через пасивность за СРПЗ многі прості люди тай русинські дїячі и не чули.

Союз не має авторитет межи русинськыми писатилями. Членами СРПЗ доднись не стали многі титаны нашої літературы. Де сут Володимир Рошко, Володимир Новак, Иван Ситар, Василь Попик, Мигаль Стан, Анна Цірик, и многі другі? Наші писатилї не хотят вступати у «мертву» орґанізацію, бо не видят из того хӯсна. На даный час літературноє общество стратило свӯй авторитет. При сякых реаліях новых членӯв СРПЗ нам чекати не треба, бо їх не буде.

Офіціально у СРПЗ є 47 писатилю̄в. Видит ми ся, ож єдна из май великых хыб – тото было принимати у літературноє общество тых, котрі тото не заслужили. Такых май много. За яков методиков принимали ся люди, котрі написали кобы єден стих, не занимавут ся активнов літературнов роботов, минї непонятно. Но факт, ож маєме много неактивных членӯв, за котрых не знаєме нич.

Абсурдно, ож членами СРПЗ сут и русинофобы. Многі заняли активну антирусинську позицію – говорят, ож не є русинського народа тай бисїды – айбо убставут ся членами літературного общества.

Богу дяковати, сут у СРПЗ істиннї поеты и писатилї, які поезійов тай прозов прославлявут нашу рӯдну землю тай народ. Їх має знати каждый Руснак, бо їх титанічнї літературнї труды заслужили честованя тай вызнаня. Богужаль, много уже майстрӯв слова выдыйшло до Господа, тому спершу спомню їх. Подам и по єдному літературному творови каждого автора.

Фото.Русинский поэт и публицист Михаил Град. Русинский Мир

Зачну з Мигаля Града (1951–2021) – поета, публіциста, културного дїяча, котрый выд 29. септембра 2001. року и до свої смерти быв предсїдником СРПЗ. Выдав тринадцять книг украйинськов, російськов и русинськов бисїдов.

Я ПУДКАРПАТСЬКЫЙ РУСИН БЫВ ТАЙ БУДУ
Я пудкарпатськый русин быв тай буду,
Я верховинськый род свуй не забуду…
Голодна, в студени-ня мамка породила,
Не пеленами-платом-ня повила.
Солодка мамко, колись-ня родила,
Тогды слызами гурькыми ізмыла.
У цуравум корыті колысала,
Сама голодна, а мене плекала.
Ци є на небі Бог, ци ун не чує,
Як пудкарпатськый муй народ бідує.
Ци ангелы і всі сяті не знали,
Як русины із голоду вмирали!
Саракый муй народ, моя родина,
Я вірю, прийде радосна година,
І докі жити буду, докі можу,
Усім чим годен, я тобі поможу!

Фото. Русинский прозаик и общественный деятель Володимир Фединишинец. Русинский Мир

Володимир Фединишинець
(1945–2018) – поет, прозаїк, есеїст, общественный дїяч, основатиль и первый редактор новинкы «Подкарпатська Русь». Автор великого числа книг, двычі лавреат премії Духновича.

Йа сьа родив русином –
Русином і вмру.
На свуй горб Русинію
В час гіркый беру.

Тко сьа родив русином –
Русином і вмре.
Айбо тко се золото
Рве ми с плечий, дре?!

Фото. Русинский поэт сатирик Йосиф Лемко. Русинский Мир

Йосиф Лемко (1937–2020) –поет, фіґлярь, публіцист, културный дїяч. Автор поетичных зборникӯв «На сивих крилах горлиці», «Отча земля», «Ключ од любови», «Заспівайме вєдно», «Небо и земля – жизнь моя», «Тайстра сміху на потіху», «Коса на ліву руку», «Сміх – здоровлю лік» тай много другых.

Милый, Подкарпатськый рÿдный краю,
Я тебе не голосом пустым,
А трудом штоденным укріпляву,
Хоть бываву инколи й смішным.
Я з тобов ся фурт перекликаву,
Ты даєш ми силы молоді,
И я тебе, повірь, не забываву:
Ты в біді зо мнов и в горазді.
Я своє здоровля укріпляву
Травами й водицьов из криниць,
Токаном и брынзов полонинськов,
Винами и смаком сливовиць.
Обыйшов сады, поля я й горы,
Зиркнув щи й майдале… и клянусь:
Красотов твойов ся вічно тішу,
Рÿдна моя, Подкарпатська Русь!

Фото. Русинский писатель и педагог Василий Молнар Русинский Мир

Василь Молнар (1922–2017) – поет, писатиль, педаґоґ, фолклорист, културный дїяч. Автор книг «Поклик отчого краю», «Бризки з Лужанки»,«Вичурки у вуйны Полані», «Што ня болить, смішить, тішить…», «Цукрикы з материнськов наповнянков. Повідкы, юморескы, долорескы, образкы», «Запискы старого вандролюба» тай «Потятка гнізда Голубиного».

БАЛАДА ЗА РУСИНСЬКОЄ СЛОВО
Пуд небесным шатром у Карпатах,
В Верховинськых й дулянськых хыжах,
Споконвічно співало дроздово,
Милозвучне русинськоє слово.
Сесе слово в борьбі-сьме калили,
Крузь вікы пронесли, всокотили,
А типирь? Што за Божа година?
Кось не хоче признати русина!
Замели на могильник-смітник,
Його родный русинськый язык!
Із дітинськых сердець вытровляют,
А дорослых ганьблят, унижают.
Наш язык подкарпатськый русинськый,
Наш страдальный язык материнськый,
Вун не довжен безслідно пропасти,
Порятуйме його од напасти!
Мы обметеме з нього смітя,
І навернеме зась до бытя!
Обы в нашому крайи свободно,
Жила бисіда наша народна!
Звирюхайся, русинськоє слово!
Зазвени, переливно-дроздово!
Най утішатся горы й долины,
Што жиют ще в Карпатах Русины!

Фото. Русинский поэт, педагог и переводчик Михаил Кеминь Русинский Мир

Михаїл Кеминь (1922–2020) – поет, педаґоґ, товмач, културный дїяч. Єден из основатилю̄в Общества Подкарпатськых Русинӯв. Написав читаво стихӯв тай публікацїй. У 2006. роцї написав роман у стихах «Изянська русалка».

НЕЗАБУДКА (переклад из чеського)
Умерла (Померла) мати зморена бѣдою
А дѣточкы ся сиротами стали.
И каждый день ходили на могылку, 
И мамочку додому призывали.
А мамцѣ жалко стало дѣточок маленькых:
Голодных, цуравых, слабенькых…
И яла щиро Господа просити,
Вбы душу матери нетлѣнну
В цвѣток любви для них перетворити.
На другый день вже сироты застали
Синьо-синенько-голубый цвѣточок,
В якому облик матери (в)познали…
А тот цвѣток синенько-голубенькый:
Нетлѣнну душу рŷдной мамы –
Незабудочков назвали (прозвали).

Фото. Русинский писатель и драматург Юрий Чори Русинский Мир

Юрій Чорі(1935–2019) – знаный писатиль и драматурґ. Активно ся занимав поезійов тай етноґрафійов. Выдав дисяткы зборникӯв поезій и леґенд. Кроме сього, Чорі быв автором пятитомного словаря русинського языка.

ІДУ ЯК СЫН…
Карпати давні й вічно молоді,
казково красні узимі й уліті!
Я д’ вам іду в біді й у горазді,
Бо вы для мене – майдорожі в світі.

У вариши я буду ци в селі –
крышіт мене , як крышит Тиса кригу,
кедь стану зрадцьом отчої землі,
вадь честь продам, гикой нетрібну книгу.

Туй рай і пекло заповів нам Бог.
І в мому серцю ваша бий натуга.
Кедь у души не еделвейс, а мох –
не пошкодуйте бороны, ни плуга!

Мы – плоть єдна! Й живот єден у нас,
і співанка, і сонце понад нами…
Я д’ вам іду, іду, як сын до вас
з русинськыми утіхами й жалями.

Фото. Русинский поэт Володимир Танчинец Русинский Мир

Володимир Танчинець (1956–2017) – поет, автор збірок «Тямте нас!» (2002), «Русине віруй» (2010). Печатав ся у выданях «Християнська родина» (Ужгород), «Русинськый світ», «Календарь-Альманах» (Будапешт).

Слово д русинам
Не ганьбітся, русины,
Вы языка свого,
Не краденый, не зыченый,
А даный вам Богом.

Не ганьбітся, русины,
Вы свого народа,
Бо його сьте діти є –
Правдивого рода.

Фото. Русинский поэт и сатирик Иван Фотул Русинский Мир

Иван Фотул(1950–2019) из Черника писав фіґлярнї стихы, май часто по украйинськы, видав читаво книжок. Но писав вӯн и руднов бисїдов.

Дїля приклада його стих по русинськы:

СЕРЕНЧА
Що тота ми піпа, що-ми она даст?
Тягну. Онь-ня сіпат, з вилиць капат масть.

Ще-ня коле в боці… та коби лем там!
Майже в сьому годі вже й кунці удам.

Боже! Може, найдеш заміну мені
Якогось там-си зайду, ще на много дну.

Клятву, обіщаю бурше не курить
Піпу запрятаю най собі лежить.

Не вгадкуєш, може, ты за мнов колись,
Удпувідаш, Боже, за землю і вись.

І тогды з шуфладкы уйму серенчу,
Затягнуся крадкы, смачно… зафайчу.

А якся дузнаєш, щом-си зафайчив,
Буде уже пузно – я житя прожив.

Чисть їм тай хвала за літературнї труды, котрі лишили по собі на вікы! Исе истиннї русинські писатилї, котрі были членами СРПЗ. И днись там найдеме читаво силных літераторӯв. Роман Пищальник, хоть раз ся лишив пера, айбо тото, што вӯн зробив дїля русинськой літературы, навхтема лишит го в історії Подкарпатя, як великого поета. Взяти хоть за примір його знаный стих:

ПИСЬМО ДАЛЕКОМУ РУСИНУ
Я уп’ю погарчик вина
За тебе, далекый Русине,
Черленого уп’ю, до дна 
За жону, доньку авадь сына… 
Далеко вд родної зимлі 
Судьба тя заверла далеко –
На бузьковuм чорнuм крылі, 
Забрала, испрятала. Де ты? 
Карпаты ревуть за тобов 
Пречистов слезов Синевіра. 
У церкви, пуд старов горов, 
За тебе узвідує віра… 
Што чиниш в далекых краях, 
Як жиєш, ци тямиш, ош ко ты? 
И журиться небо в плаях, 
За тебе ся журять буркуты. 
Тебе туй нико не забыв. 
За тебе, далекый Русине. 
Вернися й возьми из собов 
Жону и доньку авадь сына. 
Мы уп’єме в’єдно вина 
За нашу маймилу землицю… 
Єдна вна на світі, єдна, 
Усяды: и туй, й за границьов!

У літературноє общество вступили щи такі майстры слова, як Анастасїя Даліда(Річка), Михаїл Чухран (Королево), Василь Матола (Ужгород), Иван Бузаш (Бинячовськый) (Буштино), Сергій Тудовші (Велятино) и Мигаль Чикивдя(Березникы).

Кого щи найдеме межи членами СРПЗ? Юрій Мельник – хоть не літератор, айбо ґеніальный културным дїяч Подкарпатя, прославив ся декламаційов русинської поезії, май часто стихӯв М. Чухрана. Братя Попы – історик Иван Поп и лінґвіст, товмач Митро ПопЄвгенїй Жупан, днешный голова Народной Рады Русинов Закарпатя. Митро Сидор, богослов, журналіст, голова Общества Кирила і Мефодія. Иван Туряниця – первый голова Общества Подкарпатськых Русинӯв. Дочасный голова Михаїл Бабидорич – біолоґ, еколоґ, автор 154 научных робӯт и вӯсьмох научных книжок. Членом СРПЗ быв и великый русинськый дїяч, заслуженый учитиль Украйины Михаїл Алмашій (1930–2019).

Што дале?

СРПЗ хыбит реорґанізація, котра набізӯвне настане. Будеме ся надїяти, ож новый голова зробит усьо, вбы ся до общества долучили вшиткі талантливі майстры рӯдного слова, котрых маєме, Богу дяковати, читаво. Дїля того мусай указати роботу, пӯдняти авторитет орґанізації, обы каждый русинськый автор мав єї членство за цїль. Леґітимація члена СРПЗ має быти высокым показником писатиля, а не пустым папірьом.

Важно розуміти, ож якость усе май лїпша, ги число. Тота хыба ся не сміє допущати надале. Членами Союза мавут быти лише истиннї русинські писатилї, а не русинофобы тай особы, за котрых не знаєме нич. Лїпше буде мати 10-15 членӯв, котрі будут мӯцным фундаментом русинської літературы. Лоґічно, ож неактивных членӯв, як и тых, што заняли антирусинську позицію, треба буде выключити з літературного общества.

Мусай усокотити памнять покойных майстрӯв слова СРПЗ и ширити їх літературну роботу. Айбо треба принимати новых членӯв, бо инак ся в обществі убстане пара чоловік – айбо принимати ся мают лише достойнї кандидаты.

Союз русинськых писатилю̄в Закарпатя має жити и выдновити свӯй авторитет у літературному животї Подкарпатя. У сись тяжкый час ушиткым членам літературного общества треба докладати силы, обы всокотити орґанізацію тай зробити ю̄й перезагрузку. На голову треба выбрати достойного чоловіка, котрому треба активну роботу, а не титулы. Надїю ся, ож усьо задуманоє реалізує ся.

Автор: М. ЧИКИВДЯ 07 сентября 2022 год

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Добавить комментарий

Иконка левого меню