Русинский поэт и писатель М. Чикивдя «Кӯлько раз чуєме церкōвный дзӯн. Його нōвта ллє ся селом и бє ся у вшиткі май ближчі селу горы…»

Русинский поэт и писатель М. Чикивдя «Кӯлько раз чуєме церкōвный дзӯн. Його нōвта ллє ся селом и бє ся у вшиткі май ближчі селу горы…»

ЧУТИ ДЗВУН

    Кӯлько раз чуєме церкōвный дзӯн. Його нōвта ллє ся селом и бє ся у вшиткі май ближчі селу горы. Датко, кōй го учує, пōдумат си: ” Ба тко умер?” Я кōй го чув, спиршу ся прислухаву до його нōвты, а пак так думаву, ци исе на сято, ци на пӯдлый трафунок.

  Мелōдїю чути не лиш селом.Чути го файно и в Мидовōму и по другых близькых до села гӯрськых міст. Тямлю, як им быв гōрі на Мидовōму, на пōлю, та мелōдїя из церкōвнōй дзвӯнницї доплыва ми до ух. Но чим май дале ити, тым го май слабо чути. А дакōтрі зворы так убтїснили горы, што туды бы дзвонярська нōвта ниґда  ни зайшла.

   У многых містах им быв, чув им там дзвоны, но в нашых мелōдїя инака. Инака ни тōму бо май ліпша выд другых, ай тōму, бо ōна нами ся запомнила выдколи ся тямиме. Чуєме ї реґулярно, ōна нам рӯдна. Видав, ни просто так на гербови Березникӯв є дзвӯн. Дзвӯн у нас выступат духōвным символом вістий, добрых и поганых. Усї сьме чули переказ, ож назва Березникӯв походит выд великōй  березы (у другōй версії береза зōгнута), котра росла в центрі днишнього села. На нюй люди завісили дзвӯн и били у нього, кōй скликали чилядь на раду, ци убы спōвістити, ож сталася якась біда. Исе значит, ож наші мараморошські горы учули нōвту дзвона туй дуже давно.

   Фурт чуєме дзвоны, а ци знаєме дашто за них?  Мало бы треба догадати си за їх істōрію. Великый дзвӯн быв перенесенный из греко-католицькōї березницькōй церквы. Вӯн и майдавный, вылитый у 1906 рōцï, у Будапиштï. На ньому из каждого бōку выкарбованый текст:

    «В часі святєйшого  архієрея Пія Х Папы Римського Франца Йосифа І Цар Юлія Фірцака Єпископа Андрія Демяновича Канонка и окружного намісника Ладислава; окружного журата Кирила Раковского. Месного пароха Еміла Станканиниць півцевчителя Михаила Куруц (Рубийчук). Бирова Митра Прийма, куратора и старосты Михаила Гаджега церкoвника.

   МИХАИЛ (имня дзвона)

Сей звон купили вірникы Березникъ 1906 году октября 23. На Божію славу и на памнять перенесеніе мощей Раковцій рр из Родоштова до Кошице.

ONTOTTE 1907IK EVBEN WALSER FERENCZ BUDAPEST».

   Малый дзвӯн кличе ся «ПРАВОСЛАВНЫЙ ДЗВОН». На ньому выкарбованый текст: « Сей звон куплен у 1925 году православным обществом села Березникъ».

  Май голосный дзвӯн, видит ми ся, на Великдинь. Голосный тай за єдным разом шустрый и веселый. Його нōвта ōнь ся пилує прōбігти селом, убы каждый учув – праздник днись великый, Христос Воскрес! Ачий тота великoдна нōвта и заїла ми ся так у сердце. Споминаву, як малый’им прийшōв из няньом паску сятити. Стойиме у свōюму рядї, а така студїнь, што словами не передати. Стōву там, та думаву си, кобы ся уже усьо выдбыло, та гет ити. Наскоро надуїсть стōяти, кōй студїнь, тай їло бы ся, бо рано нич ни мож їсти, ай лиш пак сячену паску. Минуло дōвгоє чеканя, из церкви зачав выходити сященик тай усї другі. Дзвонярьови подає ся сигнал, и вӯн зачинат бити у дзвоны. Такого голосного й мелōдїйного звука, ги тоды, ниґда ни учуєш. Нōвта дзвона ллє на всю середину тай пӯдкріплят слова сященика -Христос Воскрес!

   А коли приходит туча, дуже сильно дожджит тай пӯднимат ся віхор!  Видит ся нам тоды, ож усьо, читаво біды буря наробит. Кидь ищи град, ни дай Бог, та убпстаниме ся без погороднины. Айбо наші дзвоны ни лише нас про што сь спōвіщавут, ай вбаранявут выд біды. Коли зачне дуже сильно гриміти тай блискати та лише дзвоны мōжут тот страх розогнати. У сякі тучі бют у дзвоны, бо їх божественна нōвта проганят гет тучу й розчищат небо.

   Мелōдїя дзвона даколи нам ллє у сердце християнську радӯсть, а даколи спōвіщат про смуток. Чуєме дзвӯн та рефлекторно ся перехрестиме. Сяк исьме привыкли, бо учили нас, ож сяк треба. Много раз нас кличе дзвӯн до церкви, на службу, та ци йдеме? Кидь бы нам дзвонив на базар, та пōбігли бы сьме. А сяк учуєме тай усьо, бо сяк тото є. Кидь бы, кӯлько раз чуєме нōвту дзвōнӯв, тӯлько раз были бы сьме ишли до церкви, може бы сьме май добре жили. Ни мали бы сьме вшиткых тых негараздӯв. Но як бы было, так ни є, а є лиш так, ги видиме. И дале, кōй учуєме дзвӯн перехристиме ся й янеме думати: ” Исе дзвонит на службу, ци тко сь умер?”

Автор: М.Чикивдя 30 новембра 2022 год

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Добавить комментарий

Иконка левого меню