Ны ганьблюся свого роду Простого, сільського. Но і що, що я не з князю- Кому що до того? Добрі мої мама й няньо Простії селяни- Їхні рукы были вічно Вкрыті мозолями. Нас учили, дітый свойих, Зымлю чистовати. Милосердя в серці мати, Обіды прощати. Научали нас-що треба На зымли робити. Ріпу, фасулі садити, І сіно сушити. Ми не горді і не знатні, Ми прості селяни. Хто носы задер высоко- Не знайтеся з нами. Автор: АНЯ ЦІРИК 10.04.2022р
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора Аня Цiрик, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
