У руднуй хыжи, дома за столом,Ґрадую думаю якый нируный світ,Ни быв им туманом, ани тупым ослом,Учивимся з дітвацькых юных літ.Штось ми ни йшло, но айбо штось ми йшло,Майбурше гій любилося комусь.Што глядав им, ото мися
Рубрика: Библиотека
«Информация в данном разделе размещена строго в соответствии с п. 1, п. 5 ст. 15, п. 1 ст. 10, п.6 ст. 10 Федеральным законом от 27.07.2006 N 149-ФЗ (ред. от 09.03.2021) “Об информации, информационных технологиях и о защите информации”, транслируется исключительно в научно-просветительских и познавательных целях. Правообладатель настоящего сайта не несет ответственности за действия и высказывания третьих лиц, представленных в публикациях».
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский «Вы далеко за границьов, вірьте ми й ни раз…»
Вы далеко за границьов,Вірьте ми й ни раз…Рвав им вам чічкы косиці,Споминая вас.Кажут там житє не паска,Докус кажут гет,Та кобы ще Божа ласка,Было бы ги мед.Я ся вбстав на Пудкарпатю,Но а вы дись там…Глядаєте мої
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский «Кажут дись пуд Колочавов, там де файні співы…»
Кажут дись пуд Колочавов,Там де файні співы,Войотили білов днинов,Босоркані дівы.Ни у’впуночи ги куй,Як тому подабат,Чисто у саме полудне,З неба засвистало.До Полані на обыстя,До чужої власти,Обы бабу з мацуром,На біду заклясти.Мацурисько пуло-окый,Тихо наблюдає,Што майгія повітрулям,Вже навперед
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский «На серпантинах жывота былого нись чудо ясноє про двох стає любиме…»
На серпантинах жывота былого,Нись чудо ясноє про двох стає любиме,Де є любов яку ни мож забыти,Тепло души нічим ни заміниме.Коли ся два серця соєдиняют,И душі у обыймах станут рудні,Слова ся значимі ніколи не міняют,Часы розлуков
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский «У затінках давно забытых чуств, у лабиринтах шорикув словесных…»
У затінках давно забытых чуств,У лабиринтах шорикув словесных,Де барвы красотов п’янили нас,Пуд сводом межи звізд-світил небесных.Вы ся дивили в очи ни спіша,Вам хотілося штось ги ни простого,И явно рвалася из тіла вон душа,Летя у высь
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский Духновичу«Будитель наш про нас є вічно славный…»
ЕпілоґПотерта фотка висит на стіні,Колись ми даровав Иван Петрович,На нюв наш нянько Александр Духнович,У очи прямо никатся мині.Из ним сохтую даґде говорити,За простый наш – бідованый народ,Но гордый им же наш є чесный род,З якым
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский «Там де русинськый світ, русинськым духом пахне…»
Там де русинськый світ,Русинськым духом пахне,Там бисіда русинська,Шуга ни зачахне.Вучися ипно, приміром чужого,Айбо хоснуй і ни ганьбися свого.Што з материнськым молоком плекаєш, Бись знав, ото з небес уд Бога маєш!© Автор: Иван Бинячовский Вместе с
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский «Помолюся сятому Богу, за наш русинськый чесный род…»
До дня Нароженя Александра Духновича (1803 – 1865)Помолюся сятому Богу,За наш русинськый чесный род.За нашу ни лег’ку дорогу,За наш бідованый народ.Вутця Духновича побіды,В сирцях русинськых фурт жыют.Из нима зникнут вшыткі біды,Які нам спасу ни дают.Звізда
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский «Муй краю подкарпатськый, Земле моя…»
Я ПОЛЮБИВ ТЯ ДІТВАКОММуй краю подкарпатськый, Земле моя.Опавшым листьом осінь золота,Оспівує тебе природа твоя,В безмежных барвах велич і краса.Муй краю родный,Берегы долин.Де по хащах ще вікові готары,Пуд сводом необъятных полонин,Женут за плай – вучарикы отары.Де
Член Правления Русинского литературно-культурного общества И. Бинячовский «Вірую во Єдиного Всевышнього Бога, и в силу духа нашого русинського народа…»
МОЛИТВА ЗА КРАЙ САКРАЛЬНЫЙ И НАРОД СТРАДАЛЬНЫЙВірую во Єдиного Всевышнього Бога, и в силу духа нашого русинського народа, и в світлоє його возрождениє.О Всевидящый, Всезнающый, Всемогучый, Всесовершенный и Всеблаженный Господи, благодарю Тя за динь и


