Узьму даколи из полиці Пожовклый обращик, старый. Увÿн ми милый, дорогый, Увÿн, ги деца сливовиці, Загріє душу, зап’янчит… Нажене мало ностальгії. Так обращик на мене діє, Що серце нараз замн’явчит. На ньому дідо мÿй Иван – Його я ниґда и не відів (Ни єдного м не відів діда) – Сидит на кріслови, ги пан. Увÿн в Америці робив, На шахті. Йшов туды на шіфі, Обы часы настали ліпші Для нього и його дітий. Сімнадцять годикÿв робив… А пак купив замлиці й хащі И строити надумав дащо Та фрац му планы починив. Прийшли прокляті комунішты, Усьо забрали у калгоз, И не на фіглі, а всерйоз – Пак дітьом было їсти ніщо. А дідо из жалю умер… На діда никау, вбзирау, Пак уп’ю файну фінджу вару… … Легінь быв дідо, кавалєр! Видав за ним вмирали жоны, Они любилися йому И вчаловав ввÿн ни єдну – Онукы так уже не гонни… Час силы нам чомусь не множит… Хоть так, ги было, вже не буде, Та радує, ош кажут люде, Ош я на діда дуже схожый. Береся мудрість головы. Я людьом віруу. А вы? Автор: Василь Кузан 16 января 21 год
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/, Василь Кузан, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).
