ПРОБЛЕМЫ РУСИНСЬКОГО ЯЗЫКА ПУДКАРПАТЯ
СОКОТІМ СВУЙ ЯЗЫК ги зеницю ока.
Язык ото не лиш средство общеня. Язык ото історія, традиції, нравы, ментальнӱсть народа. Забери уд народа язык, застав го хосновати другый, чужый — народ изчезне, утратит свою аутентичнӱсть, асимилюеся у другый.
— Мы ни задарь много говориме про кодифікацію.
Кодифікація свойыми результатнимы документами — граматикôв, правописом, словарями, покладе основы для твореня и розвитку літературного языка.
— PS: Але рунятися на кодифікації русинського языка руснаку (Мадярщины) ци кодифікованого русинського языка (Пряшовського) стандарта, мы негодны, по самобытно-природнюв специфічности нашого языка (бисіды). Убы язык не втратив свою аутентичнусть, завто гія робити над свойым и розвивати свое.
Айбо як?
Лігати пуд асиміляцію, ци рунятися на выше упомнянуті стандарты.
ПРАВОПИСНІ ХЫБЫ ЯКІ НАМ НАЯЗУВУТ НЕ СЛОБУДНО ПРИНИМАТИ
ПРИМІР: суфікс ОСТ (радость-чесность) – місто нашого УСТ (радусть-чеснусть);
Префікс ПОД (подняти, подперати) – місто нашого ПУД (пудняти, пудперати);
Префікс ОТ (отоперти, отказати) – місто нашого УД (удоперти, удказати);
Приназывник ПОД (под столом) – місто нашого ПУД (пуд столом);
Приназывник ОТ (от початка до конця) – місто нашого УД (уд початка до кунця);
Суфікс ЕЦЬ (столець, горнець, кутець, отець) – місто нашого ИЦЬ (столиць, горниць, кутиць, отиць);
Суфікс ЕНЬК (маленькый, чистенькый, файненькый) – місто нашого ИНЬК (малинькый, чистинькый, файнинькый);
— ДЕНЬ, ДНЕШНЫЙ, ОГЕНЬ, ПЕНЬ, есе не наше — наше ДИНЬ, ДНИСЬ, ОГИНЬ, ПИНЬ, я вже приміром приводив у першуй публікації.
ДРУГА ХЫБА:
Коли місто Ы хоснуеся И, (казки, співанки, кивати, перекрити, дороги, ріки, гори, долини, полонини) – місто нашого (казкы, співанкы, кывати, перекрыти, дорогы, рікы, горы, долины, полонины);
У нашому языкови широко ся практикуе чередованя Е на И, а исе ся ігноруе декотрыми русинами, апологетами приміненя морфологічного принципа орфографії: тернина – тирня, зерно – зирня, умер – умирати, стер – стирати, а не: терня, зерня, умерати, стерати.
Дуже важнов проблемов упорядкованя нашого языка е выбор принципа орфографії.
Якый принцип орфографії из май часто приміняемых, май бы пудойшов для нашого языка: морфологічный, фонетичный, ци морфолоґо-фонетичный, комбінованый ги у руському тай украйинському языках?
— Многі русины склоняются до думкы, што фонетичный.
Шкода што у русинської еліты, нажаль ние розуміня важности для русинства упорядкованя нашого языка, розуміня што без упорядкованого, нормованого языка не може быти його нормального розвитка. Не упорядковані языкы обречені на деградацію и умираня. Автор: Александер Хуст.
ФОНЕТИКА
Фонетикôв (от греч.«фоне» – звук) называєтся часть языкознавчой русинськой наукы, котра изучаєт звуковый состав языка и законы твóренія, хосно́ванія, видозмі́ны звукôв, їх класифікацію. Она має фест важноє значеніє для русинôв, бо именно она и май твердо стояла и стóйит як національный кирийтôв на стрáжи подкарпато-русинського языка.
Для літературного русинського языка перви́чным у правописі треба раховати етимологíчный принцип, но присокотивши, як сторожа языка и фонетичный и історичный – котрі довєдна спасали язык нашого нарóда.
Може и завто многí русины, унікально владіючи усным матери́нськым языком, часто не можут правильно написати отó, што вповіли устáми. На слух добре чуют, знают и розуміют нашу русинську бисіду, исе є великôв проблемôв.
Туй маєме и тó, же наш русинськый язык постоянно терпів антигуманноє гоненіє “языкôв титульных націй” и тиск їх “титульных”, часто штучных, унормóваных ґраматик.
Не треба забывати и то, же формóваня и хоснóваня русинського языка уже проходило у разных територіальных, общественных, соціально-економічных, культурно-релігійных умовах и у складі держав, які прôвбовали асимільовати русинôв, а наш материнськый язык старалися ýтравити из житя.
Зхоснованый матеріял: Независимый медіа портал свободных русинськых журналістов.
Асиміляція (культурна) — процес прийняття певним народом або спільнотою культури і звичаїв іншого народу або спільноти.
Фоне́тика (грец. φωνητικός — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості та функції, закономірності поєднання. фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки, а також інтонація яку не слід порушувати.
Транскри́пція, або транскрибува́ння (лат. transcriptio, від transcribo — «переписую»), — наукова система запису мови, яку вживають у мовознавстві і має на меті послідовно відбити звуковий склад мови, чого часто не робить звичайна орфографічна система.
Транскрипция — передача элементов звучащей речи (фонем, аллофонов, звуков) на письме с помощью какой-либо системы знаков.
Существует два основных вида транскрипции: фонетическая и фонемическая.
При повній асиміляції звук цілком уподібнюється сусідньому (наприклад, «розсіяти» вимовляється як [россіяти]); при неповній — звук уподібнюється сусідньому частково, напр. за дзвінкістю (слово «боротьба» вимовляється як [бородьба]) або за глухістю (слово «нігті» — як [ніхті]).
Широка транскрипція вказує лише на найбільш помітні фонетичні особливості мовлення, тоді як вузька транскрипція надає більше даних про фонетичні характеристики алофонів у мовленні які ні в якому разі не використовуються на письмі,
Вимова слів у всіх мовах з часом змінюється.[1] Однак їх письмові форми (правопис) часто не змінюються з урахуванням таких змін і не точно відображають вимову. Вимова також може сильно відрізнятися залежно від діалектів мови. Допускається, що стандартний правопис може асимілювати діалекти.
Недосконалий взаємозв'язок між правописом та вимовою інколи міняє значення того чи іншого слова, тоді як деякі мови можуть стверджувати, що мають повністю фонематичну правописну систему (фонематичний правопис).
Для більшості мов фонетична транскрипція дозволяє показати вимову з чимось набагато ближчим до індивідуального відношення між звуком і символом, ніж це можливо з правописом. Фонетична транскрипція дозволяє вийти за рамки правопису.
Основним принципом фонетичної транскрипції є те, що вона повинна застосовуватися до всіх мов, а її символи повинні позначати однакові фонетичні властивості незалежно від мови, що транскрибується.[2] Звідси випливає, що транскрипція, розроблена для однієї окремої мови чи групи мов, є не фонетичною транскрипцією, а правописом який у свою чергу піддається асиміляції.
Перевагою вузької транскрипції є те, що вона може допомогти виробляти точно правильний звук, а також дозволяє лінгвістам робити докладний розбір відмінностей мови.[4] Недоліком є те, що вузька транскрипція рідко є репрезентативною для всіх носіїв мови.
Наступним недоліком вузької транскрипції є те, що вона включає велику кількість знаків та діакритики. Перевага широкої транскрипції полягає в тому, що вона, як правило, дозволяє робити записи мовлення, що стосуються різноманітнішої мовної спільноти.
Зхоснованый матеріял: узятый из Wikipedia (из разных інтернет порталу)
— Исе лиш малинька цятка из приведеного матеріяла, што касаеся ПРОБЛЕМЫ РУСИНСЬКОГО ЯЗЫКА у нас на Пудкарпатю, май біда у тому, што подекутрі русинські общества краю, берут на себе отвітственность, и подавут наш язык (бисіду) у русинськых выданях читаво перекручувучи, чым нарушавут не лиш авторськое право русинопишущых писателюв, а и фонетично-морфолоґічні етимолоґічні принципы, што было, е, и буде великов проблемов и далше, яка пак годна привести до повної утраты аутентичности нашого русинського материнського языка.
Наш красный — колоритный Русинськый язык Пудкарпатя не бавка, убы ся ним бавили разні там антирусины и русинофобы, исе треба вшиткым нам розуміти и тямити. Нынішня гурька реальность, на яку треба удкрыти очи.
ЗАВТО МАЙ НАПЕРВО, НЕ ЗАБЫВАЙМЕ СОКОТИТИ И ЧЕСТОВАТИ СВОЕ —
"Ги сказано у Божуй Заповіди: ЧТИ ОТЦА И МАТІРЬ ТВОЮ, ДАБЫ ПРОДЛИЛИСЯ ГОДА ТВОЇ НА ЗИМЛИ, ЯКУ ГОСПОДЬ БОГ ДАРОВАВ ТЕБІ".
Дякуву файно вшиткым тко з нами, дись буде й дале.
З Честованьом член Правліня Русинського літературно-культурного общества / Иван Бинячовськый / Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения: ИВАН БИНЯЧОВСЬКЫЙ в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
