Днись 1. децембра, зачала ся зима. Уже у нас выпав снїг. Хōть нивеликый, айбо, уже вшидкі гранкы, пōля и людські опшаря вкрыли ся тонкым снїговым, білым папланом. А за ним ся уже и кӯнчили рōбōты пō двōру. Дō снїгу, кидь ищи ся дащо у двӯрцьови гребло, ріхтало ся пō двōру, а типирь дō такōй роботы уже ся ни добереш.
Хыба занести си дрōв до хыжі и пустити кури, ōбы пасли, дзьōвбали, де ся ищи упстала и вызират трава. И видит ся, ож уже ниякых талантӯв ни є, земля, дерева, хащі – вшидко выддыхат и чекат яри.
Айбо такі єсме, ож фурт си найдеме дашто, якый талант.
Нарас туй вызират єдна из прикмет нас, карпатськых русинӯв, ож ни гōднї сме просто так сидїти без дїла, мусит динь прӯйти у якӯйсь рōбōтї.
Так ипен было давно.
Чилядь ся ни припочивала, а все дїяла то єдно, то другоє. Зачну из того, ож у каждōму ґаздӯвстві быв кōвпут, низамінна робота, котра ся мусіла и мусит типирь робити ся каждый Божый динь. Кōвпут рано тай увичирі, а у дакого, кōй ся корова утелит тай на пулудне.
Май часто по Нōвӯм рōцї ся котили козы, ягнята та треба было нарабляти из ними. У зимі різали и поросята, тōму ищи восени треба было напаровати си папороти, ōбы было чим палити. Айбо свини ипен ни было тӯлько читаво, ги типирь, а мнясо, пікниця, гурка была май на великі сята, а ни на рōбōчі дны.
Мнясо солили и вішали на банты, на пӯд, де ся ōно будило выд дыму. Люди у зимі ишли и готовили дрыва, авадь тыча, а пак на самōтяжках тягли дōмӯв. Лиш та ōто вычіковали мōрōзну пōгōду, бо файно мож ити лиш тоды, кōй цїпит.
Могли на тых самых самōтяжках притягти дōмӯв, из кӯсницї, мало сїна.
Но сїно май часто возили на возах.
Ґазды и у исю пōру гнали худōбу у хащу. Гнали у зворины, бо там была ожина, кōтру убивали выд снїгу, ōбы мардина могла ї істи. Май читаво роботы было у жӯн. Треба было каждого дне и пōкувпотити, и істи изварити, и хліба, кōй треба та спичи, пӯти цуря помыти.
А ищи треба было ткати, вадь терити кōнōпні.
Тай пряли жоны из конопиль тай вōвны. За зимный час ся чинило цуря жӯнськоє и людськоє. А уже пак пō тōму чилядь видїла, кōтра ґаздыня читава, а котра ньет.
Ни треба забывати за пасулю и струча из котрым треба было тоже поталантовати. А ищи ся треба было паровати до зимных сяток.
Тоды мало быти усьо выхарено, зашорено, та час у рōбōті проходив скоро.
Та сяк и студена зима проходила, за кōтрōв ся зачинало ярьованя.
М.ЧИКИВДЯ
Я просто в жахливому сні від язика, я русинка живу в Умані.
Але, як перечитала ще зо два рази, то плакать не можу зупинитись.
Боже яка файна мова, я виросла на Закарпатті, мені так не хватає її.
Спасибі вам М.Чикивдя, незнаю як вас звати, спасибі.
Дякую за такый твір. Сидиме на Обєкті подивилисьме як ото дома файно свині ріжут та буженину готуют до Руздва. Типир фаттьовы даже нихотят чути за передачки із дому. Ізіме на Руздво Руської буженины із пятьорочкы, та упєме по 100 грам.
Но як файно–і чиста правда. Люди робили май бурш, нароблялися як воли-но были добрі, веселі. А типир–роблят май мало на много-но стали злі і ненависні.
Я ничего не понял, одно вижу сало и колбаска. Понял что Русины очень хороший народ, почему они такие импотенты? Почитал историю на Вашем сайте, такое впечатление что им всё равно кто будет ими править, главное чтоб им не мешали деньги зарабатывать и не трогали.
Но в тоже время жалеют себя как тяжело живут.
Да Вы сами виноваты, импотенты хреновы.
Похоже на цыган которые плачут со смесью евреев которым дай только заработать и не трогай их.
Пока сами не измените себя, ничего вокруг Вас не измениться.
Несогласен от слова – Совсем.
Вы повнимательнее почитайте историю о русинах, после чего увидите с какими империями им пришлось иметь дело, и причём они не выродились как народ. А сейчас там нацики их шугают.
Прекрасне твоиіння, які внас красиві міста і традиції у українців. Хочу потрапити обов’язково в Карпати. Дякую письменнику розповів дуже гарно, і фотографії красиві
Мишка дякую файный розказ я з Приморского края, туй тоже є сопкы перевал Карпаты. Як баную неможу прийти додому, хворію, а в фейсбуці увідів рекламу сайта. Дякую такый транс у мене сидів та ревів як малий. Дякую
Дуже файно, не думав що у нас є писатєлі та ще такі молоді. Не міг представити як можна писати на нашому язикові.
Я дуже враженый. Дякую Міша, буду слідкувати за твоїма творами
Давно сліжу за публікаціями сього талантливого земляка.Не ош,ай дуже велику роботу кладе.Наш карпатськьій самородок.Такі як увін родяться раз у сто годів.Дай му бог здоровля,тирпіння тай ипну музу,обьі го надьіхала на плодотворну роботу по популяризації русинської історії,культурьі но тай творчості.Слава Богу нашого лиґіня є на вшидко😉