Даликі мы і світ нас розлучає, Хоть видимеся даґде каждьый динь, И я признаюся души в тобі ничаю, Ты запалила в серци ми огинь. Я мірьковав ош як ото так годно, Крузь призму літ нистерпного житя, Мы стрілися из сходу так слободно, И наші знов схрестилися путя. Мы ниточков ни нынішньов повиті, И зимньый ни забыти нам романс, Зыйшлися душі дві і два сирця розбиті... Видать сам Бог дає нам другый шанс. Айбо даликі сьме бо світ нас розлучає, Та што ще в жизни гія бы пруйти? Таку любов душа ни принимає... Юй постоянства хочеся найти. Автор: Иван Бинячовский
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения: ИВАН БИНЯЧОВСЬКЫЙ в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.


