Душа болить Гірко до сліз, Коли діти батьків В будинок старості здають! Тихо плаче, сумує Мати старенька, Любила, ростила Я діток своїх. Хоч важко було, Ночей не доспала, Та я їх в дитбудинок Нікого не здала. Виросли діти У місто пішли Долі шукати, Батьків залишили. Батьки допомагали І хату продали, Дітям гроші віддали І серце, і душу. А старість не радість, Хвороби, самотність. Діти часто не вдячні, Батьків забувають. Там, де родились, Нам там вмирати, Але Батьків не треба В будинок старості віддати. Невже така доля І діток чекає?! Сумує Матуся І Батько страждає! Автор: Мигаль Бабидорич 23 ноября 2023 год
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Бабидорич в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
