Русинский поэт Володимир Рошко «Што то гри́бы, вши́ткі зна́вуть. Де, які́, коли́ гляда́вуть, і прозра́дять, пувідя́ть…»

Русинский поэт Володимир Рошко «Што то гри́бы, вши́ткі зна́вуть. Де, які́, коли́ гляда́вуть, і прозра́дять, пувідя́ть…»

НЕ ГЛЯДАЙ У ЛІСІ ГРИБА

Што то гри́бы, вши́ткі зна́вуть.
Де, які́, коли́ гляда́вуть,
І прозра́дять, пувідя́ть,
Як збира́вуть, як ладя́ть:

Пра́жити, а вадь суши́ти,
З гри́бу по́ливку вари́ти…
Прийшла́ ốсінь, мокро́ вся́ди,
Студено́, до́рос коля́ди.

В лі́сі ти не на́йдеш гри́ба,
Ту гові́ня – ско́рше ри́ба
Сві́тить хво́стом на столі́.
За се зна́вуть ще й малі́.

Хві́ля стра́тилася де́сь,
А зима́ на нố́сі, бли́сь.
Ту біда́ нас вши́тких че́кать,
Гі голо́нна коза́ ме́кать.

Ду́ркать гриб у ка́жду хи́жу,
І в дале́ку, і у бли́жу.
Убаля́є чиляди́ну,
Та гі я́щур б’є маржи́ну.

Гриб, небо́ре, то хворо́та,
И́миш з ро́та ю до ро́та.
Ки́хнеш, а вадь кашляне́ш – 
Гри́ба дру́гôму дає́ш.

В бố́вті, ва́риши, вошко́лі,
Подару́вуть тубі́ смố́лі.
Не лем смố́лі, ще й горя́чка.
Ко́пнула би його́ ма́чка.

Гриб у пố́стіль убали́ть,
Хво́рий хре́стом там лежи́ть.
Та гі псом в моро́з трясе́,
Па́рốв то́пить – гриб сесе́.

Кустя́ ла́мле, сла́бне ті́ло,
В гốлốві́ ся розболі́ло.
Та гі би з ’тя одкуси́ли,
Полиша́ли дố́кус си́ли.

Ани́ вста́ти, лем пласто́м,
Розтира́вуть ’тя вусто́м,
Із мали́нôв чай даву́ть.
На здоро́вий ву́йти пу́ть

Ни́як ся не удає́,
Бо горя́чка не паде́.
Час за ме́нтивкốв загна́ти,
Ціли́й день її́ чека́ти.

Ту є до́хтор, хва́ла Бốгу,
Перекла́в нố́гу за нố́гу.
Си́дячи штốсь бубони́ть,
Його́, бі́зốнь, не боли́ть.

Ло́жкốв про́сто у герта́нку
Ді́вать, гі мертвố́му фа́нку.
Хво́рий ма́ло не зблюва́в,
До́хтор на сесе́ свиста́в.

Бố́ло кли́кати воро́жку,
Як терпі́ти в рố́ті ло́жку.
На хво́рого гли́пнув кри́во,
Та гі на мало́є пи́во.

Да́ле гố́лốву схили́в,
Грố́ші че́кать, зажури́в.
Заби́в у рот ціґаре́тлик,
Запали́в, найшố́в десь це́тлик.

Нашкребта́в там рецепо́к,
Та гі ла́бốв воробо́к.
Із сьим му́сай у паты́ку.
Ле́гше узяти́ моты́ку,

Гі до ва́риша пали́ти,
За́дарь грố́ші там скіти́ти.
Із ліку́ хусна́ ніє́,
Принима́й, што Бог дає́.

Ни́ська час чунны́й наста́в,
Страх од гри́ба я дуста́в.
Ні́што в лі́сі ’го гляда́ти,
Се каза́ла мені́ ма́ти.

Тебе́ сам вун хốть де на́йде,
Не поду́ркать, до хиж за́йде.
Не у гố́сті – гі думу́,
Є жури́тися чốму́.

Гриб нас їсть, не ми його́.
Уви́диме – ко кого́?
Поміня́вся ту сохта́ш,
З гри́бами, русна́цький на́ш.

Влі́ті ми бы їх гляда́ли,
У коша́ри бы збира́ли.
Нарубы́ узі́мі ву́йде,
Гриб люди́ іма́ти пу́йде.

Не в коша́ры їх паку́є,
Про́сто в пố́стіль, як вун ту́ є.

Автор: Володимир Рошко

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на автора; Володимир Рошко https://rusinskiimir.ru/  в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Добавить комментарий

Иконка левого меню