Все м розумів што ты якась ни вта, И ясно м відів вто євство гріхоты, Май бурше было ревности и зла, И розум муй нажив субі хвороты. Як муг им лишинь - я ся ни давав, Але потав им чарами убитый, З тобов им ся на звіздах колысав, Любовльов босорканьськов оповитый. И знати я ни знав - але я чув, Штось чилядь ся шептала за плечима, П'яницьови увсе малый валув, Хуть серинча му й ходит за очима. И умерав им - але все м живый! Чалованьом живот ня бічалує. Я си казав - держися и ни вый! Настане час дакось тя тай учує. Я вырвався й политіла душа, Из пліна твого в муры пуднибисні, Типирь ми впсталося лиш жити ни спіша, И коротати дны свої чудисні. Я розумів - што ты якась ни вта... Ты моя тінь хуть ночов хуть из раня. Гріхоту порождає гріхота, Солодка сирцю - фраєрочка босорканя. Автор: Иван Бинячовский 19 октября 2022 год
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения: ИВАН БИНЯЧОВСЬКЫЙ в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.