“История Православной Церкви в Закарпатье” с Василием Кричфалувший! (2)

“История Православной Церкви в Закарпатье” с Василием Кричфалувший! (2)

Интересная статистика престольных праздников, храмов Церкви.

Вот данные по схеме Мукачевской епархии за 1878 год:

  1. Св. 25 храмов, посвящённых Василия Великого,
  2. св. Иоанна Предтечи-6,
  3. Три Святителя-3,
  4. Введение Пресвятой Богородицы-10,
  5. Благовещение-15,
  6. Святые. был за рулем. мучение. Георгий – 6,
  7. апостол Марк – 1,
  8. Перенесение мощей святых.
  9. Николай-6,
  10. Рождество Иоанна Предтечи-6,
  11. св. Первоначальник. Апостолов Петра и Павла – 17,
  12. Св. Косми и Дамиан – 1-й.
  13. Пророк Илия-1,
  14. Преображение Господне-1,
  15. Успение Пресвятой Богородицы-37,
  16. Рождество Пресвятой Богородицы-56,
  17. Воздвижение Креста-55,
  18. Покрова Пресвятой Богородицы-54,
  19. св. вмч. Параскеви – 11,
  20. Св. вмч. Димитрий – 7,
  21. Св. Архангел Михаил – 111,
  22. Святитель Николай – 77,
  23. Зачатие праведной Анны – 1,
  24. Пасторы – 1,
  25. Вознесение Господне – 45,
  26. Вознесение Святого Духа – 27,
  27. Всех Святых – 4,
  28. Святая Троица – 2,
  29. Собор Пресвятой Богородицы – 3,
  30. Женщины-мироносцы – 1.

Это говорит о том, что большая часть престольных праздников выпала на день святого. Архистратига Михаила.

И вообще, почитания ангелов в Мукачевской епархии больше, чем где-либо. Ранее отмечалось, что какой-то пост в понедельник (зарічні), но понедельник все же посвящается святым ангелам.

У кого-нибудь есть иконы св. ангел хранитель. А имен у народа много в честь Святой Арки. Майкл. Хотя церковь самого значимого монастыря епархии посвящена св. Николаю (на Чернецій горе), но место, где должен был быть построен храм, указал корятовичу святой ангел.

Если посчитать сколько храмов посвящено Пресвятой Богородице (всех ее святых), то выходит 176 храмов.

Мукачевские епископы давно освятили святые антимінси для церквей.

В сокровищнице Мукачевського монастыря есть несколько антиминсів:

  • Иоанн Иосиф Де-Камилис,
  • Георгий, Геннадий Византия,
  • Георгия Гавриила Блажовського,
  • Михаила Мануила Ольшанского, Андрея Бачинського и тд. и тп.

В 19-м веке не было обычая раскрывать антимины на каждой литургии. Антимины в детальном виде лечились под Индией и постоянно подвергались воздействию.

Во время Святой Литургии священник развернул только илитон, обычно белый, льняной платок. В результате этого антимины продолжались гораздо дольше.

Престолы часто делали провогуватої формы по подобию гроба Господня или Ветхозаветного Ковчега.

Иногда (село Ярок) по бокам престола рисовали масляно ( роспись образа святости:

  • 1) Жертва Мелхиседека,
  • 2) Ноа его жертва.
  • 3) Жертва Авраама (Исаака),
  • 4) жертва Аарона, то есть Ветхозаветные про изображения.

Над престолом очень часто устраивался на древнем примере Квивории, с голубком спускающимся посередине, хотя неизвестно, хранился ли внутри древний обычай Святых Тайн. Иногда ступеньки ставили перед святым престолом. Иногда Святые Престолы были довольно крупными по размеру (село Червенево).

Дарохранительницы были оформлены в больших размерах, сделаны из дерева, золотистого. предписания древних литургов о том, что на троне ничего не осталось, обычно не соблюдались.

За троном часто лечили цветами. Летом они были живые, зимой искусственные. Обычай, по которому женщины, кроме монахинь, не могли войти в алтарь, тоже не соблюдался.

Во многих церквях начали возводить молитвенные скамейки в конце 19 века. Священники (как выше отмечалось в отношении Приасівской епархии) обязали сбрить бороду. Говорят, что один ієрея из села Олешник позвонил в резиденцию в ужгороду и уговорил его сбрить бороду.

Он сначала отказался, но потом вынужден был согласиться. Он взял эту бороду с собой, завернул ее в бумагу и приказал положить ее ему на грудь или даже приклеить после смерти. Сложно сказать, было ли это на самом деле. Но так или иначе, характерно для настроений части благочестивых ієреїв: не желание бриться.

Но это относится к концу 19 века. Что касается позднее, то священники уже с удовольствием брились или наоборот, не хотели отращивать бороду.

Архимандрит Василий Пронин. “История Православной Церкви в Закарпатье”

198. Обряд. ( Времена Унии)

Продолжение следует…

Подготовил: Василий Кричфалувший

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения Василий Кричфалуший, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Здесь вы можете прочитать статью в оригинале:


Цікава статистика престольних свят, храмів Церкви. Ось дані на основі схематизму Мукачівської єпархії за 1878 рік: свт. Василію Великому посвячено – 25 церков, святому Іоанну Хрестителю – 6, Трьом Святителям – 3, Введенню Пресвятої Богородиці – 10, Благовіщенню – 15, св. вел.муч. Георгію – 6, апостолу Марку – 1, Перенесенню мощей свт. Миколая – 6, Різдву Іоанна Хрестителя – 6, святим перв. апостолам Петру і Павлу – 17, св. Космі і Даміану – 1, св. пророку Ілії – 1, Преображенію Господню – 1, Успінню Пресвятої Богородиці – 37, Різдву Пресвятої Богородиці – 56, Воздвиженню Честного Хреста – 5, Покрову Пресвятої Богородиці – 54, св. вмч. Параскеві – 11, св. вмч. Димитрію – 7, св. Архангелу Михаїлу – 111, Святителю Миколаю – 77, Зачаттю праведної Анни – 1, Пасці – 1, Вознесінню Господньому – 45, З-Сходженню Святого Духу – 27, Всім Святим – 4, Святій Трійці – 2, Собору Пресвятої Богородиці – 3, Жінкам-мироносицям – 1. По цьому видно, що найбільше престольних свят випадало на день св. Архістратига Михаїла. Та й взагалі, шанування ангелів у Мукачевській єпархії  більше, ніж в інших місцях. Раніше було зазначено що дехто постить в понеділок ( зарічні), але понеділок ще ж присвячений святим ангелам. У декого є ікони св. ангела-хранителя. І в народі дуже багато імен в честь святого арх. Михаїла. Хоча церква найбільш значущого монастиря єпархії присвячена свт. Миколаю( на Чернечій Горі), але місце , де повинен був строїтися храм вказано Корятовичу святим ангелом. Та все ж якщо порахувати , скільки церков присвячено Пресвятій Богородиці (всім ЇЇ святам), тоді виходить 176 храмів. 

Мукачівські єпископи здавна освячували святі антимінси для церков. В ризниці Мукачівського монастиря зберігаються декілька антимінсів: Іоанна Йосифа де-Каміліса, Георгія, Генадія Бізанція, Георгія Гавриїла Блажовського, Михаїла Мануїла Ольшанського, Андрія Бачинського і більш нові. В 19-ому столітті не було звичаю розкривати антимінс на кожній Літургії. Антимінс в розгорнутому вигляді ставився під індитією і постійно був розкритим. Під час святої Літургії священник розгортав тільки ілітон, зазвичай білий, льняний платок. В результаті цього антимінс значно довше зберігся. Престоли часто робилися продовгуватої форми по подобі Гробу Господнього або старозавітного Ковчегу. Іноді( село Ярок) по боках престолу малювались масляною краскою священні зображення: 1) Жертва Мелхіседека, 2) Жертва Ноя. 3) Жертва Авраама (Ісаака), 4) Жертва Аарона, тобто – старозавітні прообрази. Над престолом дуже часто влаштовувалися по древньому прикладу Ківорії, зі спускаючимся голубом посередині, хоча мені не відомо, чи зберігалися в ньому по древньому звичаю Святі Тайни. Іноді перед святим  Престолом встановлювалися ступеньки. Іноді святі Престоли були досить великих розмірів (село Червенево). Дарохранительниці влаштовувалися великих розмірів, з дерева, золочені. предписання древніх літургістів, щоби на престолі не було нічого лишнього, зазвичай не дотримувалися. За престолом часто ставились квіти. Літом були живі, зимою штучні. Звичай, по якому в олтарь неможна було заходити жінкам, крім монахинь, також не дотримувався.

В багатьох церквах в кінці 19-ого століття почали ставити лавки для молящихся. Священникам (як вище зазначалось відносно Пряшівської єпархії) зобовязувалося брити бороду. Говорять що одного ієрея з села Олешник покликали в резиденцію до Ужгороду і вмовляли його збрити бороду. Він спочатку відмовлявся, але потім вимушений  був погодитися. Він взяв цю бороду з собою, завернув її в бумагу, і заповідував, щоби після смерті поклали йому на груди, або навіть приклеїли. Важко сказати чи було так насправді. Але в усякому разі , це характерно для настроїв частини благочестивих ієреїв: небажання голитися. Але це відноситься до кінця 19-ого століття. Що стосується пізнішого часу, то священники вже залюбки брилися або й навпаки, не бажали запускати бороду.

архімандрит Василій Пронін.

” Історія Православної Церкви на Закарпатті”

198. Обряд. (Часи унії) 

Далі буде…

Добавить комментарий

Иконка левого меню