Русинский поэт М. Чикивдя «Адде’м писав: ” Ба што ōсїнь нам несе?” На йсе звїданя дав’им предполагаємі ōтвіты…»

Русинский поэт М. Чикивдя «Адде’м писав: ” Ба што ōсїнь нам несе?” На йсе звїданя дав’им предполагаємі ōтвіты…»

МРАКЫ

   Адде'м писав: " Ба што ōсїнь нам несе?" На йсе звїданя дав'им предполагаємі ōтвіты, межи котрыми фрішнота, слякōть тай болота. Но забыв'им там напимати за мракы - густі, білі, ги молоко. Каждоє рано, ги дым из піпы, плынут ōни на село, пак на якый сь час пропадавут. 

   Тоты мракы, што прихōдят на наші опшаря, фурт фрішнї тай вōгкі. Ни дуже ōни ми ся люблят, усе принесут сырōсть. По теплōтї, вмоминтї ид ним ни привыкнеш. А ōни ревно убыймут село, стане сырово, та легко ся мож прōстудити. Сього ся типирькы май треба варовати. Айбо межи тым, ни треба видїти в мраках што сь враждебноє до нас. 

   Давно густі мракы у чиляди ся асоцїйовали из чимōсь міфічным ци даже злым. Из єдного бōку, мож тото пōрузуміти. Сырōсть, фрішнота, хмурōсть тай днешным терміном  деорієнтація, што несли мракы, вызывали у чōлōвіка лиш пӯдлі емōції. 

   Пӯде чилядня ранинько на грибы, а мракы убыймут гранку, та там раз-два так пōблудит, што ни буде ся рōзуміти, як так вдало ся зайти. У тōму густōму, білōму дыму паскудно ся зорієнтовати, та пак ходи доста. Треба ся дуже файно знати по хащи, убы на бизӯвне знати де ити. 

   А вӯчарям давно ба як было? Лиш си пōдумати: цїлоє лїто дись гōрі, по гранках тай полонинї. Лиш тот тко ватажив годен бы быв розказати за сильнї мракы, што были рано тай после дōжджӯв тай різкых туч. Мӯй прадїд, прощен бы, Иван Яно цїлый живот вӯчарив, та доста бы ми типирь розказав, як ся мав на полонинї тай як бідовали, кōй приходилі сырі мракы. 

   О най Бог заварує! Усьо ся вкрыє білōв пінōв, нич ни видко, а за вӯцями треба позирати. Там легко могли ся пōгубити, а пак їх доста треба было глядати. А до того усього и студїнь. Якоє здōрōвля треба было мати, убы там быти. А мракы точно ни были цімборами з вӯчарям, бо несли лиш таланты, сырость тай студїнь.

   Айбо нич у мраках поганого ни є а ипен містичного. Як красно из двӯрця позирати, як ōни си плынут и плынут, ги хмары, межи гранками. А кидь пӯти на грибы, выйти на гранку, та выдкрыє ся вид на село: усьо поле, ги бы таріл, в котрый налляли ищи из пінōв свіжого молока, а по крайках дись-не-дись натїгавут ся дарабчикы землі. 

   Лиш даґде видко часть нашых опшарь тай тото через минуту гōднї ся тоже вкрыти пӯд білый паплан. Єдным словом -парада! Тко бы што ни казав, айбо исе дуже красно.

  Айбо сут двоякі мракы: лїтнї тай осїннї. Лїтнї ни є такыми красными тай густыми. Ранинько ōни хыба, ги дым из циґара, наскоро ся розплынут межи гранками, мало ся задержат у зворах и пропадавут гет. Ищи їх мож увидїти по тучі, а май часто по ряснōму дожджови. Тоды усяды видко білі вереты, што укрывавут дарабы землі Карпат, долины тай гранкы. Полонина, ги бы у хмарах, ни видко ї дōкус нич.

   Восени мракы дуже густі тай білі, ги молоко. И єден динь ся без них ни убходит. Ги бы ся свіжоє молоко вылляло по стōлу, ипен так ся розливат мрак над нашым селом и хащами. Кидь пӯти у хащу, треба ся варовати, убы ни упасти тай добре пӯти, бо видко сперед ся пару до лиш митрӯв. Сяк є каждоє рано. А кōй задожджит, та цїлый динь будут стōяти мракы, ходити хащами, натїгати ся у зворы. За полонину нїшто й казати, из полонины ни выхōдят. Як си там сїли тай ни мож їх выдты выдурити.

     Типирь ми ся ми ся мракы май люблят, бо инше у ня на них позираня. А давно, припоминав си, баба ня водила у первый клас, та иду смутный, невыспаный, рано. До школы бы'м ни йшōв, ни йшōв. Та кӯлько сьме раз ни йшли, усе нас мракы проважали, кōтрі си лягли над пōльом и вперли ся у берегы гӯр. 

   Тоды тота мрачна сырōсть лиш добавляла смутности. Айбо тото ся минуло, лиш ся лишили спомины. Тай пак точно знаву, через много рōкӯв, кидь дасть Бӯг дожити, кōй буду ити путьом через поле в ōсїнньому мракови, та усе ся догадаву, як ня баба у первый клас водила.

Автор: М.Чикивдя 27 октōвбра 2022 год

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Left Menu Icon