КАВІЛЬ.
Встану зрана наполудни, як котя я ся протягну,
І на себе майку й ґаті спудні, й шльопанці натягну.
Тай налию воду в чайник, най бы мало закыпів,
Не кричит на ня начальник, що м на роботу не успів.
Кавіль я і сахарь вержу, доку чайник воду гріє,
Дале фінджу в руках держу, i про динь грядущый мрію,
Фото. Осенний кофе в Карпатских горах. Русинский Мир.
Вріжу кусок шитимині, цяпну в кавіль молока,
Йой що добрым стало ныні, йсе фриштик холостяка.
Мож уже бы щось робити, та кобы не моя лінь,
Очи начинают вже дивити, де є холодочок, тінь,
Мож уже бы й кавіль другый, бо за первым пропав слід,
А жолудок просит перве й друге, бо давно вже є обід.
Автор: Мігаль Стан, с. Уґля, 01 октября 2019 г.
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Стан, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
Я тоже люблю с утрица кофеёк)