Зборник поезії "Шорикы з-пӯд Медового" дōступный у е-форматі
«Сад русинської поезії», «Запискы з Боржавськōй долины», «Русинська сатира», «Акро по-нашōму», «Дарабчикы душі», «Мелōдія Потока», «Тайстринка поезії» - мōї книжичкы, зборникы поезії, кōтрі-м написав выд зачатку свōй літературнōй діятельности, у кōтрі-м вклав свōї емоції тай душу. Кидь узьмете у рукы, авадь выдкрыєте си е-книгу «Сад русинської поезії», прочитаєте, а пак будете читати за шором другі зборникы, та замітите, ож там не просто шорикы, а етапы мого кріпленя тай рōзвōю. Дуже замітно як я рӯс и из каждым зборником, думав инак, міняло ся моє позираня на світ, выдтычовало ся перо.
«Сад русинської поезії» написав-им и выдав, коли ми было 16 рōкӯв. Рокы утікли. Аж ми ся не вірит кӯлько часу прӯйшло выд мого літературного дебюту. Типирь, у 2025 рōці, радый-им Вам, честовані читачі, представити мōю вōсьму книжичку поезії, тай двадцяту за шором, кōтру-м назвав «Шорикы з-пӯд Медового».
Треба ми розяснити, чōму ипен сяк ся называт книжка. Я живу у Березниках, у части села, що ся кличе Запōтӯк, авадь инак кажучи, живу за потоком. Сись дараб села упират ся пӯд гōру, што ся кличе Медовый. И так выходит, ож я живу пӯд самым Медовым, де-м и написав майбӯльше у данōму припадку стихӯв. Туй прӯйшло моє дітинство и дальші рокы. Типирь, коли вертаву ся дōмӯв, та ōнь сердце ми гріє краса такōй рӯднōй невысōкōй горы, кōтра ищи не так давно была уся у кӯсницях из яблочными садами тай лісковыми ягодами…
За Медовый я бы писав а писав. Ниґда не забуду, як им ишōв на ліскōві ягоды из мамōв тай няньом, гет на вершанку Медового, що ся кличе Поле. Там у малі відрядка назбирали сьме читаво ягӯдок, котрых, ги бы розсыпав грань, межи травōв было доста. Быв из нами и старый пес Бім, котрый ми ся навхтема лишив у памняти. Тямлю, коли сьме ся вертали, при путьови найшōв-им быв ліщанковый гриб.
А кидь говорити за грибы, та не раз ся за них ишло у Медовый. Тямлю, як ня няньо, у недільноє рано, пōвів быв недалеко выд хыж по кӯсницях тай хамничках, де-м пак найшōв свӯй первый буковый гриб. Авадь як вечером, узяли сьме малый кошарчик, та за пару минут, у городині из ліщаня, понаходили красні ліщанкōві грибикы. Кошарчик быв пōвный! Было, ош и из мамōв пӯйшли сьме гōрі, на Пōле, та кроме ліщанковых тай червенякӯв, по всюй гранці было дуже много мухомōрӯв. Тӯлько, што тоды ми ся виділо, спіцяльно ткось їх насіяв. Много ищи є споминӯв. Наприклад, як из Иваном Білаччиным ходили сьме на його кӯсницю, що чуть выще хыжӯв. Сисі спомины я обовязково хōчу лишити на папірьови. Но тото буде май пак, из Бōжōв пōмӯчōв.
Верну ся ид книжці. «Шорикы з-пӯд Медового» - сисе поезія, кōтра, мож пōвісти, выросла на рӯднӯй земли и надыхала ся студеных полонинськых вітрӯв. Туйкы и фрішнōсть ранішньых мракӯв над Боржавōв, и нōвта вечӯрнього звōну, и переживаня за прирōду, котра чим дальше май бажит выд нас честованя тай сōкōчіня.
Сисі стихы – дзиркало карпаторусинської душі. По них нараз видко як я, карпатськый русин, позираву на свӯй народ и свōю землю. Они ся родили из глубины ми сердця, котроє не годно мōвчати коли пропадат ріка, коли ся втрачат людянōсть, коли русин забыват, кым вӯн є.
Най сися книжка буде про Вас не лиш читаньом, а вандрованьом Боржавськōй долинōв, вандрованьом ид живōй памняти народа, ид тōму кым мы были, кым мы є, тай кым гōдні стати.
Хосенного читаня!
Из честованьом,
Мигаль Чикивдя
Красно дякуву редактору,
Петру Бірову
Скачати зборник гōдні сьте туй: https://t.me/tchikiwdya_arhive/29
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
