ХЛІБ У СЕЛІ
Хліб у селови – исе бӯльше, чим їдіня. Вӯн живе у памняти, у запахах, у каждōму ранови, коли из печи выходит горячый круглый хліб и напōвнює хыжу теплом, ги сонце, що встає над гранками. У каждӯй його крыхӯтці – земля по якӯй ходиме, поле, що зеленіло у яри, и рукы, що из любōвльов замішовали кісто.
Кōй ґаздыня зачне місити, кісто дыхат тай оживат. Ōно ся пӯднимат, ги трава на кӯсници по дощови, и видит ся, ош у ньому є якась секретна сила, рӯдна и добра. Ōна го мече на стӯл, убсыпат мукōв, и білый пар ся клубит, ги мракы над Боржавōв. Шікōвным двиганьом ōна ділит го на буханкы, и кажда чекат свӯй час – зайти в піч, убы ся вчинити хлібом.
У печи шумит огинь. Червеноє угля горит, ги очи, и кажда іскра співат за тото, ош хліб ся родит у трудови тай жарі. А пак приходит момент тишины – и туй уже хлібикы стōят румяні, из кӯрōчкōв тōнкōв, зōлōтōв. Їх вынōсят на лопаті, и выд них плыне пара – густа, ароматна, ги молитва, що ся пуднимат ид небови.
Хліб на столови є сердцьом хыжі. Розломиш го – и удну мнягка мякушка, біла, ги хмара, ніжна, ги вата. Єї смак – чистый, ги бы сама земля пōвіла: “Радуй ся за фурташньоє талантованя”. Хліб из молоком тай лекварьом – солодкый, из бульми тай левишом – простый тай сытный. Но главноє не тото, из чим го їш. Главноє – вӯн сам.
У хлібі – душа села. Його аромат гулят хыжōв, вплітат ся у бисіду, у сміх дітий, у вечӯрній супōкӯй. Вӯн красно єднат усьо: поле и хыжу, труд и выдпочинок, каждоденнōсть тай сято. И видит ся, ош дōкі є сись хліб, буде и самый живот – неяркый, айбо кріпкый, ги дубовый кōрінь.
А у сято хліб стає особенным. Його смак – ги пісня осени, ги звӯн звона над селом, ги дыханя земли, що дала усьо, убы нагодовати своих людий.
Сядеш за стӯл, выдріжеш теплу скыбку, замачаш у молоко – и сердце напōвнює ся теплōв благодарнōстьов. За труд рук, за тепло огня, за тото, ош світ держит ся на прōстōму чудови – на хлібови.
И де бы не быв чōлōвік, куды бы го не занесла дōля, такого хліба, як у рӯднōму селі, вӯн бӯльше не стрітит. Сись хліб испеченый не лише у печи – вӯн спеченый в сердцьови, в памняти, в самӯй души народа.
Автор: М.Чикивдя 29.09.2025
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
