ЗИМНЇ ТАЛАНТЫ
Днись 1. децембра, зачала ся зима. Уже у нас выпав снїг. Хōть нивеликый, айбо, уже вшидкі гранкы, пōля и людські опшаря вкрыли ся тонкым снїговым, білым папланом. А за ним ся уже и кӯнчили рōбōты пō двōру. Дō снїгу, кидь ищи ся дащо у двӯрцьови гребло, ріхтало ся пō двōру, а типирь дō такōй роботы уже ся ни добереш. Хыба занести си дрōв до хыжі и пустити кури, ōбы пасли, дзьōвбали, де ся ищи упстала и вызират трава. И видит ся, ож уже ниякых талантӯв ни є, земля, дерева, хащі – вшидко выддыхат и чекат яри.
Айбо такі єсме, ож фурт си найдеме дашто, якый талант. Нарас туй вызират єдна из прикмет нас, карпатськых русинӯв, ож ни гōднї сме просто так сидїти без дїла, мусит динь прӯйти у якӯйсь рōбōтї. Так ипен было давно. Чилядь ся ни припочивала, а все дїяла то єдно, то другоє.
Зачну из того, ож у каждōму ґаздӯвстві быв кōвпут, низамінна робота, котра ся мусіла и мусит типирь робити ся каждый Божый динь. Кōвпут рано тай увичирі, а у дакого, кōй ся корова утелит тай на пулудне. Май часто по Нōвӯм рōцї ся котили козы, ягнята та треба было нарабляти из ними.
У зимі різали и поросята, тōму ищи восени треба было напаровати си папороти, ōбы было чим палити. Айбо свини ипен ни было тӯлько читаво, ги типирь, а мнясо, пікниця, гурка была май на великі сята, а ни на рōбōчі дны. Мнясо солили и вішали на банты, на пӯд, де ся ōно будило выд дыму.
Люди у зимі ишли и готовили дрыва, авадь тыча, а пак на самōтяжках тягли дōмӯв. Лиш та ōто вычіковали мōрōзну пōгōду, бо файно мож ити лиш тоды, кōй цїпит. Могли на тых самых самōтяжках притягти дōмӯв, из кӯсницї, мало сїна. Но сїно май часто возили на возах. Ґазды и у исю пōру гнали худōбу у хащу. Гнали у зворины, бо там была ожина, кōтру убивали выд снїгу, ōбы мардина могла ї істи.
Май читаво роботы было у жӯн. Треба было каждого дне и пōкувпотити, и істи изварити, и хліба, кōй треба та спичи, пӯти цуря помыти. А ищи треба было ткати, вадь терити кōнōпні. Тай пряли жоны из конопиль тай вōвны. За зимный час ся чинило цуря жӯнськоє и людськоє. А уже пак пō тōму чилядь видїла, кōтра ґаздыня читава, а котра ньет. Ни треба забывати за пасулю и струча из котрым треба было тоже поталантовати.
А ищи ся треба было паровати до зимных сяток. Тоды мало быти усьо выхарено, зашорено, та час у рōбōті проходив скоро. Та сяк и студена зима проходила, за кōтрōв ся зачинало ярьованя.
Автор: Михаил Чикивдя 2021 г.
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.


