Секретарь Русинского литературно-культурного общества Мигаль Чикивдя «Збираня грибув у творчости русинськых лтераторув»

Секретарь Русинского литературно-культурного общества Мигаль Чикивдя «Збираня грибув у творчости русинськых лтераторув»

ЗБИРАНЯ ГРИБӮВ У ТВОРЧОСТИ РУСИНСЬКЫХ ЛТЕРАТŌРӮВ

Русинська література Пōдкарпатя усе была богата на фольклор, звыкы тай особенну атмосферу домашнього, рӯдного конфōрту. Єдным из май знаных тай інтересных звыкӯв, што є у нашōму реґіōнї, є хōжіня на грибы. Збираня грибӯв в Пōдкарпатї стало свого рода умільством, котроє має своє кōріня у глубокых історичных и культурных традиціях карпатськых русинӯв. У сюй публікації хōчу указати рōль тай значення збераня грибӯв у карпаторусинськӯй літературі Пōдкарпатя.

Грибы у русинськӯй културі занимают важноє місто. Ōни фурт были не лише жерелом їдіня, ай важным атрибутом ритуалӯв тай віровань. Грибы играли рōль у фольклорных ōпōвідках и леґендах, кōтрі передавали ся выд пōкōліня до пōкōліня. Дуже інтересно вывчити рōль грибӯв у літературі Пōдкарпатя, бо русинські літераторы, неяк не гōднї были убыйти исю тему. Лиш за вто, ож усі ōни пōхōдят из простого народу, де збираня грибӯв уже стало звыком, а не лиш любимым дїйством.

У русинськӯй поезії найдеме много твōрӯв, де ся описує хōжіня на грибы. Літераторы, як и другі руснакы, дуже люблят тиху вадаску. Инак не пōвім. В примір наведу пару поезійных твōрӯв карпаторусинськых поетӯв.

Процес «тихōй вадаскы» красно описав Иван Бинячōвськый. У сьому стихови годен ся упознати каждый грибарь.

Мині вадаска тиха вдана,
И ни бере ня в хащи страх,
Штимую сяк до днины з рана,
Пробічи по грибных містах.

Кортит ня пораз в літню днину,
В дубраві упити вина,
Спечи на вгньови солонину,
Што наладила ми жона.

Парадичок цибулі ридькы,
Поприґы й огурку на спул,
Пуд дубом сяду на травичку,
Й забештилую субі стул.

Як кажут всячины помале,
Обі`м ни глядав п'ятый кут,
Та ськаю ся усе май дале,
Вд сидячым грибы не идут.

Про мене інтерес великый,
До днины встану не спроста,
Й по-через поле в хащу дику,
Туды де лакомні міста.

Кошарка довирьхы набита,
Ай ще ми хочеся май-май,
Вбы вершнов была й ташка шита,
В дубовуй хащи ныні рай.

Нибай што`м мокрый на ґалибу,
Пруйтися з рана добрый лік,
Завто принесу д хыжи грибу,
Я ныні ипный чулувік.

Жона ми тому дуже рада,
Юй грибу аж бы вден ваґон…
Про ниї вто є фест парада,
Ни вден ни увержеся вон.

Дуже красно за хōжіня на грибы написав уже, богужаль, покōйный титан русинськōй літературы Михайло Чухран. В примір наведу його стих «Грибарськоє щастя». Туй из фіґлями дуже красно описаный вшиткый процес.

Рано встав, не мывся, наще,
Сів на біціглі та втік -
Хочу ныні быти в хащи
Самий первий чоловік.

Ще ся темно, нич не видко…
Буду пытати руков!
Позбираю сам ушитко,

Другым лишится багов.
Я надів трусы и майку
Нарубо – для сірінчі;
Маю чіжмы и куфайку,

Обы лізти у корчі;
Знаю ліс, як свою постіль,
Як школярикы букварь;
Я не йду туда у гості,

Там – ги дома я, грибарь.
Маю ножик невеличкый,
И кошарку у руці,
Взяв з собов и породичкы,

Хліб и суль у папірці…
Грибы глядав и по зворах,
И в мохах, и у траві,
Но найшов лиш мухомора

Тай поганкы три вадь дві,
Бо забов-им за прикмету,
Хоть и знав її давно – 
Треба (кажу по секрету)

Было ступити в г.но.
И товды и зліва й зправа
Я хапав бы білякы -
Шапка чиста, не червава,

А нужкы – як бочечкы.
Нич не шкода бы й топанку,
Не біда, што леп и вонь,
Лиш стоптав бы-м ‘го из ранку,

Як ишов из хыжі вон
Муй читачу! Хочеш щастя
Мати вдинь и уночи?
Знай, што вшитко ти удасться,
Лиш г.но раз розтопчи!

Не раз грибы, як важный атрибут живота простых руснакӯв, споминавут ся у поезії Великого Русина Ивана Петрōвція. Навед в примір, єден из такых стихӯв:

Горы злїва, горы справа,
Меже нима – пішачок.
Пішачком аттым звивавым
В постолах йде дїтвачок.

Дїтвачкови сонце світить,
Лист на корчиках шуршить,
Скомче вітриком го лїто,
Потятко над ним летить.

Дїтвачок збирав бы грибы,
Та бойить ся йти в корча –
Шилияка там галиба
Щи напудить дїтвача.

Ввüн из домü уйшов рано,
И вже чує – зза дерев
Кострубата босорканя
У тайстря го забере.

Сонце дюгнуло ся в горы,
Загубив ся пішачок.
Босорканя уйде скоро
И подасть свüй голосок.

Час бы йти домü, дїтваче,
Най без грибüв, та – цїлый…
Я, старый, за дньом тым плачу,
Хоть ни плакав им малый.

Много за грибы пише поет, што ся пӯдписує Gyula Csólent. У сього літератора мож найти дуже читаво поезії присяченӯй тихӯй вадасцї. Видит ми ся, ож межи вшиткыми поетами тай прозаїками, за грибы у нього написано май много. Тото стихы «Грибы пуд снігом», «Прогулянка на грибы», «Зонтикы», «Голубінкы», и другі. Лишу дїля Вас стих «Зонтикы».

Збирати страшно люблю грибы,
камай в яри и восени.
Ни дуже люблю їх у літі,
найти їх знаву и в зимі.

Голубінкы я дуже люблю,
само-собов и білякы.
Єдні - піціцькі, другі - грубі,
абы лиш у хащи вни росли.

Меж усьых грибув усе до смаку ми,
великі зонтикы старі.
Я годен каждый динь їх їсти,
для мене вни - самі смачні.

Я в лабоши їх упікаву,
и дуже просто - в олойи.
Приправов згорі посыпаву,
коли готові, на столі.

Смак й аромат - што мож удуріти,
аж слина з рота ми тече.
Смакуву так, што треба упріти,
айбо, ни лишу їх уже.

Што дуже файно йдуть ми з децов,
житнянкы доброї з росов.
Й погар вина - ни буде хыбов,
кіть палиночкум ни найшов.

Кось майжинь з вас и засміє ня,
што хвалю я ни тот вам гриб.
Айбо, кіть смачно ми падеся,
ни учиню я з тым уже нич.

Ко зонтикы ни брав з вас нигда,
попробуйте, лиш поспішіть.
Возьміть й ширньовку вадь амбрелу,
лиш ся в путьови пригодить?!

Ги гōднї сьте видїти, поеты пишут не лише за майпōплярнї грибы, ги букōві, ай и за инші. Бо чим березōві грибы, гōлубінкы, гӯрчицї, зонтикы будут май пӯдлї на нашōму столови? Поет Василь Попик написав красный стих за пōпулярнї ōсїннї грибы – пӯдпінкы.

"Пудпінкы" я люблю їсти,
Май дуже ги "білі".
Бо й зуправді вни май добрі,
На самому ділі.

Люблю їсти з часныком,
Жона - в маринаді...
Устаются пак сліды,
В ниї на помаді.

Діти тоже грибы люблят,
Лабоша їм мало,
Люблят їсти "добріню",
А ни што попало...

Ныні м пушов "по-обіді",
В хащу за грибами...
Сятилабыся Наша Хаща
Из її дарами...

Стрітила ня у "золоті",
Сонцьом озарила,
И дві "вершні" відра грибу
Міні подарила...

За краснї грибы написано читаво краснōй поезії. Но поезія тота годна быти у любых жанрах. В примір наведу свӯй акростих «Букӯвчик»

Букӯвчик малинькый пӯд буком росте
У густӯм хамничку и по долах.
Косиця пахняча пиля нього цвіте,
пӮду за ним по всьых горах.

Вӯн файно ся спрятав, пӯд вялі листочкы,
Чекат, кой пӯде у кошарчик.
Из грибом біжу через зворы й мосточкы,
Красного не має й базарчик.

Нашыми літераторами пише ся не лише за грибы, кōтрі раді будеме видїти у тайстринцї, а пак на стōлї. У русинськых творах найдеме місто и дїля ōтруйных грибӯв, гӯб. Сяк перийду до русинськōй прозы. У мене є прōзōві творы, де главну рōль занимавут грибы. Приміром ōпōвідка-спомин «Первый гриб». Но нынї хōчу догадати за Василя Молнара, котрый быв читавым грибарьом, и межи иншых ōпōвідок, написав за мухоморы. Лишу Вам туй исю ōпōвідку.

Грибарь-мухоморофоб

Под березков поселилася дружна фамилійка грибÿв. Стройні, здорові, они кокетно кукавуть из травы и радувуть око пастелными шапочками. Картина неперевершена свойим совершенством. Шедевр!

Но пройшов мимо легкомысленный грибарь и люто помстився над єї фактуров. Палицьов повбаляв, ногами покопкав, щи й притоптав. Де вже было сьому варіантови до того первого, оріґінального! А зашто така кара? Лем за тото, ож не букÿвчикы.

Но зато – які красні! Высокі, фуремні, червені шапочкы з білыми цятками, чіпкастый ґалір под шапочков.

А-а! Мухомор? Тот дурный, ядовитый? Його тото треба щадити? Та так йому й треба! Ци не зробити перед ним реверанс и елеґантно прегласити в кошарик?

В кошарику йому не місто. Айбо у себе дома вÿн має чим избудити у благородного грибаря зачудованя и естетичну радость. Не задарь и в нашÿм домі сесь пластинковый гриб хоснуєме як декоративный елемент на предметах.

Ци не замінити нам неприязень на добросердечность до сього маленького чуда природы? Не годиться до губової поливкы, – пощадиме го за його красоту.

Хōжіня на грибы у русинськӯй літературі Пōдкарпатя межи иншым выдображат важнї аспекты културного наслїдства тай житя нашого реґіōну. Исе додаткові аспекты, кōтрі гōднї сьме враховати:

1.Природный контекст: Пōдкарпатя славит ся прирōднōв красōв, што включат гӯрські лісы тай багатый ростинный світ. Збераня грибӯв туй стає не лише дїйством, ай и способом пӯдпоровати связь дōвкōлішньов прирōдōв.

2.Сōціальний аспект: збераня грибӯв традиційно є фамілійным дїйством, де старшина учит си дїтий, як дōбрі упознавати грибы, збирати їх та вариты стравы из них. Сись процес сприят пӯдпōрі родиннōй скапчаности.

3.Кулінарна култура: грибы гравут важну рōль у кулінарнӯй културі Пōдкарпатя. Смачнї грибнї стравы сут фурташнōв частьов кулінарії нашого реґіōну.

4.Умільство и література: тиха вадаска часто выдзеркалює ся у умільстві тай поезії Закарпаття. Маляры и літераторы указувут красōту природы тай процесу збераня грибӯв у свойих творах.

5.Екологічна роль: процес збераня грибӯв также пӯдкреслят важну рōль роль еколоґічнōй свідомости у днишньый час

Хōжіня на грибы не просто практичный аспект живота, айбо и состав културного наслїдства, котрый пōглыблят скапчаня межи людьми, прирōдōв тай звыками. Но вернеме ся до літературы. Тиха вадаска у русинськӯй літературі Пōдкарпатя – исе не просто обычный процес, а правдивый обряд, што ся выдзначат богатōв симвōлікōв та значеньом. Тема хōжіня на грибы у нашӯй літературі укажує традиції тай цінности нашого краю. Видит ми ся, ож сяка літературна тематика тоже читаво помагат усокотити и передасти будучным пōкōліням наші традиції тай вірованя, што и робит Пōдкарпатя унїкальным

Автор: Мигаль Чикивдя 10 сентября 2023 год

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Left Menu Icon