86 РŌКӮВ ВЫД ДНЯ НАРОДИН ЙОСИФА ЛЕМКА Днись 86 рōкӯв вы дня народин знаного карпаторусинського поета Йосифа Лемка. Треба си нагадати його вклад у розвой літературы тай культрного наслїдства Пōдкарпатя. Родився 13 авґуста 1937 рōку в селі Бōрōняві, у тогочаснӯй Пōдкарпатськӯй Руси. Його творчество и живот выдзначали ся рядом важных пōдїй Йосиф Лемко учив ся у разных освітньых закладах, у Боронявськӯй шкōлї, Хустськōму културно-прōсвітницькōму технїкумі тай Харкӯвськōму інституті културы. Свойим призывом до преданости рӯднӯй културі тай національнōму наслїдству вӯн став приміром дїля многых. По службі у вōйську, Йосиф Лемко занимав усякі посады, скапчанї из културнōв тай громадськōв дїяльнōстьōв. Вӯн робив у обласнōму Дōмі малярськōй творчости профспілок, а пак возглавляв ōтдїл кадрӯв тай реґіональноє ōтдїленя Фōнду державного майна Україны в Закарпатськӯй области. Лемко дӯстав вызнання у видї медалюв "Ветеран труда" та "Знак Почота". Йосиф Лемко быв депутатом обласнōй рады, член президії Народнōй Рады Русинӯв Закарпатя тай заміститильом головы Ужгородського културно-прōсвітницького общества им. Александра Духновича. Также Йосиф Лемко быв членом Національної спілки журналістів України тай Національної ліги композиторів України. Йосиф Лемко, член Сōюзра русинськых писателюв Закарпатя, знаный свойим поетичным творчеством. Його поетичнї зборникы, такі як "На сивих крилах горлиці", "Отча земля", "Ключ од любові", "Заспівайме вєдно", "Небо і земля – життя моя", "Тайстра сміху на потіху", "Коса на ліву руку", "Сміх – здоровлю лік" і інші, стали важнōв частьов літературного наслїдства русинського нарōду. 7 децембра 2020 року, Йосиф Лемко лишив сись світ, и лишив по сōбі памнять як талантливого поета, преданого културнōму наслїдству свого нарōду. Його творчество лишит ся вічным дїля вшиткых, тко цінит русинську літературу тай културу. Секретар Русинського літературно-културного общества, Мигаль Чикивдя ПОЕЗІЯ ЙОСИФА ЛЕМКА ПОДКАРПАТСЬКА РУСЬ Милый, Подкарпатськый рÿдный краю, Я тебе не голосом пустым, А трудом штоденным укріпляву, Хоть бываву инколи й смішным. Я з тобов ся фурт перекликаву, Ты даєш ми силы молоді, И я тебе, повірь, не забываву: Ты в біді зо мнов и в горазді. Я своє здоровля укріпляву Травами й водицьов из криниць, Токаном и брынзов полонинськов, Винами и смаком сливовиць. Обыйшов сады, поля я й горы, Зиркнув щи й майдале... и клянусь: Красотов твойов ся вічно тішу, Рÿдна моя, Подкарпатська Русь!
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).
