БОСОРКАНІ Студеный януарськый вичур, быв так, ги фурт розбавленый сміхом дівок тай леґіню, што ся вертали дому з вичурниць. Місячик, ги лампаш світив на сисю натружену тай споконвічно благословенну зимню так, што мож было впознати здалеку челядника, што йшов путьом. Дись не дись в хыжах мереконіло світло уд нафтянок. Становный леґінь Іван вертався з вечорниць мало зажуреный, бо дівкы ся розбігли з другыми леґінями, а ун ся встав сам. Помалы погугнуючи пуд нус співанку, не дуже пилуючи дому, стрів такі красні дівкы, што нараз му стало май весело на души од сякого трафунку. Такі красні ги косиці , не мож ся на ні было надивити лиш одно Івана грызло з середины, не розумів удкы сисі дівочкы, бо село не на тулько грубоє обы ун не впознавав когось. Дівкы му ся поклонили: - Добрый вичур леґіню ! Штось зажуреный ? Такый фаттюв красный , а ще чулисьме же в піщалку файно дуєш , подь з нами , погостиме тя добрым вином , запіщалаш нам у піщалку , заспіваєме ... Іван ся мало ймив не розуміти , што йсе? Снит му ся , ци справді видит сисі дівочкы префайні на пути . Та не довго думав молодый хлоп та вповів , так ги бы фіґлюючи : -Йой , я вас не знаю , вы ачий не з нашого села , айбо такісьте красні што мушу вас дому управити вбы ся штось не стало з вами , ай не знаю куды маєме йти . - Но ! Не жури нич ! Подь лиш гет из нами , та добре тото буде... Не тямит Іван куды йшли , до якої хыжі , котрыма вулицями ? Тай не читаво тото му треба типипрь, бо "ґаздыні" , одна перед одныв ся змагают носячи на стул вшилиякі добринькы`. Вино вже в погарі , голубці горячі дымлят паров так, ги піпа Іванового сусіда (старого дідіа котрый фурт Іванови наказовав обы ся варовав дуже файных дівок). -Іззуй чіжмы леґіню , завісь онучі сушити на бловдер ! Та вирзь из ся вже тот петек , бери піщалку та розвесели нас мало . Іван промкнув вина , мало ганьблячися заїв голубцю, што самі ся просили в рот , такі были лакомні , а пак имив піщалати на піщалці . Дівкы ся пустили в таниць , зачали весело поспівовати , звітряти ся тай кліпати на Івана котрый ся вже розпинав уд щастя же його сякі косиці почестовали на всю красу. В хыжи тепло , Іванковы онучі схнут , вино дає за ся знати , дівкы сідают леґіневи на коліна одна поперед одныв тай нашіптуют му на вухо слова уд котрых серце мліє, што ще треба для щастя сякому бетярови?.. Їж ! Пий душе , веселися ! Та лиш кой у тритьый раз когут запів , тогды ся Іван обыздрив на яку "гостину " ун трафив. Сидів серед хащі на пньови босый , ногы му посиніли на морозі ,онучі висіли на терновому корчови , а на танджєрі замість голубцю была балеґа кунська , поникав на піщалку - кустка пистя , а як красно ун на нюй пищалав . Типирь , кой ногы йзів мороз , пришло му в голову сусідово наставлениє : -Варуйся дуже файных дівок ! Автор: Сергей Тудовши
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения: Сергій Тудовші, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
