Русинский поэт С. Тудовши «Студеный януарськый вичур, быв так, ги фурт розбавленый сміхом дівок тай леґіню, што ся вертали дому з вичурниць…»

Русинский поэт С. Тудовши «Студеный януарськый вичур, быв так, ги фурт розбавленый сміхом дівок тай леґіню, што ся вертали дому з вичурниць…»

БОСОРКАНІ

Студеный януарськый  вичур, быв так, ги фурт розбавленый сміхом дівок тай леґіню, што ся вертали дому з вичурниць.

Місячик,  ги лампаш світив на сисю натружену тай споконвічно благословенну зимню  так, што мож было впознати здалеку челядника, што йшов путьом. 

Дись не дись в хыжах мереконіло світло уд нафтянок. Становный леґінь Іван вертався з вечорниць мало зажуреный, бо дівкы ся розбігли з другыми леґінями, а ун ся встав сам. 

Помалы погугнуючи пуд нус співанку, не дуже пилуючи дому,  стрів такі красні дівкы, што нараз му стало май весело на души од сякого трафунку.

Такі красні ги косиці , не мож ся на ні было надивити  лиш одно Івана грызло з середины, не розумів удкы сисі дівочкы,  бо село не на тулько грубоє обы ун не впознавав когось. Дівкы му ся поклонили:

 - Добрый вичур леґіню ! Штось зажуреный ? Такый фаттюв красный , а ще чулисьме же в піщалку файно дуєш , подь з нами , погостиме тя добрым вином , запіщалаш нам у піщалку , заспіваєме ...

Іван ся мало ймив не розуміти , што йсе? Снит му ся , ци справді видит сисі дівочкы префайні на пути . Та не довго думав молодый хлоп та вповів , так ги бы фіґлюючи :

-Йой , я вас не знаю , вы ачий не з нашого села , айбо такісьте красні што мушу вас дому управити вбы ся штось не стало з вами , ай не знаю куды маєме йти .

- Но ! Не жури нич ! Подь лиш гет из нами , та добре тото буде...
Не тямит Іван куды йшли , до якої хыжі , котрыма вулицями ? Тай не читаво тото му треба типипрь, бо "ґаздыні" , одна перед одныв ся змагают носячи на стул вшилиякі добринькы`. 

Вино вже в погарі , голубці горячі дымлят паров так, ги піпа Іванового сусіда (старого дідіа котрый фурт Іванови  наказовав обы ся варовав дуже файных дівок).  

-Іззуй чіжмы леґіню , завісь онучі сушити на бловдер ! Та вирзь из ся вже тот петек , бери піщалку та розвесели нас мало .

 Іван промкнув вина , мало ганьблячися заїв голубцю, што самі ся просили в рот , такі были лакомні , а пак имив піщалати на піщалці . 

Дівкы ся пустили в таниць , зачали весело поспівовати , звітряти ся тай кліпати на Івана котрый ся вже розпинав уд щастя же його сякі косиці почестовали на всю красу. 

В хыжи тепло , Іванковы онучі схнут , вино дає за ся знати , дівкы сідают леґіневи  на коліна одна поперед одныв тай нашіптуют му на вухо слова уд котрых серце мліє,  што ще треба для щастя сякому бетярови?.. Їж ! Пий душе , веселися ! 

Та лиш кой у тритьый раз когут запів , тогды ся Іван обыздрив на яку "гостину " ун трафив. 

Сидів серед хащі на пньови босый , ногы му посиніли на морозі ,онучі висіли на терновому корчови , а на танджєрі замість голубцю была балеґа кунська , поникав на піщалку - кустка пистя , а як красно ун на нюй пищалав . 

Типирь , кой ногы йзів мороз , пришло му в голову сусідово наставлениє :
-Варуйся дуже файных дівок !

Автор: Сергей Тудовши

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения: Сергій Тудовші, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.