ЯК МЫЛА ЦУРЯ ВАША БАБКА? Як мыла цуря ваша бабка? Без машинкы?! Руками?! Страх господній! Айно, так, руками, мыли жоны цуря стороччами. Може у когось десь присокотилися праникы, райбачкы, попелниці, деревляні корыта? Може, присокотилися, айбо ніко не тямит, што вто за чудернацькі предметы, а нашто вни валовшні. Ваші бабкы-прабабкы раз на місяць збиралися прати. Тото сама стара технологія очисткы цуря (шматя), знана у вшиткуй Європі уд Лондона до Києва. Примітно, што в росії слово «прачка» є, айбо дієслова «прати» неє. Руська прачка чогось «стірала». Ясно, што сись технологічний процес уєдно з термінами прийшов до них из Захода. Робота йся была фізично тяжка, так што нерідко, наприклад, у середньовічнуй Франції, пралями ставали каторжниці. А слово "прати" є у всіх слов'янських бесідах, окрім руської... У нас на праня заділяли єден динь на місяць, удкладуючи вшиткі иншакі роботы, бо на них часу не лишалося. Майскоро цуря замочовали у золі. Для того білий деревляний попіл просійовали і розколочовали у горячуй воді, а кедь ся не ліновали, то й проварьовали и цідили. Майпростий способ бов ще такий - з вечера цуря складовали у попелницю, вид деревляної бочкы, удовбаної з єдного дараба дерева, но без денця. На спуд її натоптовали солому, складовали шар цуря, пересыпали попелом, пак клали ще шар цуря, изясь пересыпали попелом и так до вирьха. Заливали попелницю горячов водов, а пак придавльовали розпеченым каменьом. Камінь, остываючи, довго держав воду горячов. До рана водно-лужный розчин, образований из попелу, протікав через напханоє цуря, уносячи за собов леп. Котра жона мала деревляноє корыто, такоже удовбаноє з дерева, складовала лепавоє цуря в нього и заливала до рана прилаженов золов. Рано цуря укручовали и несли, а то и везли, на поточину прати. Робилося ото коло берега у воді до колін, а часто из деревляних кладок. Цуря клали на каміня або припаровані дошкы, вадь кымакы, щедро поливали чистов проточнов водов и читаво били їх праниками - спеціално утесаными деревляными серсамами. Праникы складалися из ручкы и тяжкого трикутного вадь плоского била. Нерідко люблячий легінь даровав дівці файний праник из декоративнов різьбов. До слова, руськоє слово «прянік» походит уд українського «праник», бо коли московиты грабовали київські землі, то не розуміли, што з праниками чинити и придумали гнявити ними кісто, обы різьблений узор лишався на ньому, а пак пекли. Убитоє цуря добре польокали, силно укручовали (а часто скрученоє притискали тяжким каміньом, обы утрощити лишню воду) и розстеляли на траві, а майдрубноє розвішовали на мотузках, вадь и на плоті та лишали на сонцю до вечера. Оно не просто сохло, а и проходило на сонцю свого рода дезинфекцію. Кидь мытя накорпалося немного (дітинськоє), знали хосновати райбачку. Ото была широка пувметрова дошка з твердого дерева, на якуй тесали поперечні трикутні яркы. Замоченоє зарані в золі цурічко, силно притискаючи, сували по нюй (райбали) горі-дулю. У кунци ХІХ сторочча появилися у продажу райбачкы желізні, а до них ще й заводськоє мыло, так што жунська робота значно полегшилася. А в началі ХХ сторочча навчилися варити мыло и дома, хоснуючи для того їдкий натр ( NaOH), што начав продаватися у патіках. Восени в період різаня свиней, свинську масть вадь солонину стару, прогурьклу, котру корпали цілий гуд, не умітовали, а коли назбиралося хоть 20 кіл, то варили мыло, котрого мало уйти 4 кіла - єднуй середнюй сім’ї на гуд. Жиры закыплячовали з водов в спеціалному котлі, пак додавали їдкий натр (у пропорції 1 кіла на 4 кг жиру) и кыплятили ще 4-5 часу, постоянно мішаючи, обы не появлявся шум. Кидь шум появлявся, доливали крехту студеної воды. Коли вариво ставало густым до того, што переставало стікати з мішалкы, мыло было готовоє. Його авадь лишали устыти в котлі, авадь уливали у деревляну форму. Пак різали ‘го дровтом на дарабчикы, прийдашні для хоснованя. Домашньоє мыло было доста мнягкым и не таким ароматним, ги бовтуськоє. Завто бовтуськоє у нас называлося «пахлючым», а не «туалетным», бо слово «туалет» твердо асоційовалося из словом «бударь». Нарізані дарабчикы сушили у провітрьованому місті, наприклад, на поді. Якісь окремі плямы знали чистити и без мытя, а тим, што мали у хыжи пуд руками – бровза, суль, лимонный сок, палинка, оцет, крийдяний порошок. Типирь коли якась жона трагічно заламує руки, кажучи, «завтра у ня стірка», и всі цімборашкы шкодовали 'ї, яка она замучена домашньов роботов, най подумат , як трудилася її бабка, котра не лиш гомбиці на машинці нажимала! Автор: Михайло Чухран
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ Михаил Чухран, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
