ВІДЧАЙ СТАРИЦІ
Маленька зіщулена стариця відчула нестримно щасливе хвилювання, зобачивши гарненьку дитину, яка всіх тішила, якій всі прагли сподобатися – цьому чарівному створінню, такому ж беззахисному, як і вона, маленька стариця, і, теж, як вона, беззубому і безволосому.
З милим усміхом на обличчі підійшла вона до дитяти, бажаючи забавити його.
Але нажахане дитя відсахнулося від пестощів дряхлої стариці і зарепетувало на весь дім.
Тоді добра стариця відійшла у свою вічну самоту і, гірко заплакавши в кутку, мовила: «О, для нас, нещасних старих самок, минула пора подобатись навіть невинним; ми наганяємо жах і на маленьких дітей, яких жадали б любити!».
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперактивную ссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора Иван Петровций, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
