Того року в Осойи ся дуже пüлло яриць уродив, а в Ілници заврожайив ги николи. Но, та Андрій Ружанськый свойüв жонї Оленї каже: - Пüду я, нибого, до Ілницї ярцю купити. Дала Влена Андрійови пядисят корун, кой за яриць было треба платити сто двадцьить. - Йсе, жоно, мало.., - каже йüв Андрій. Айбо тота за ним и в догонку гойкала вбы щи май дешево куповав, гикой по пядисят. Быв Андрій высокый, дужый, рокüв мав дись пуд сорок – якраз замашный чоловічище. Иде ввüн собі з тыма пядисятьма корунами в жибі, а сам споминать ілницьку Юльчу Грядкову, файну-префайну вдовичку. Иппен до ниї Андрій и повернув. И зачав ся Андрій из Юльчов за яриць токмити, айбо ни хоть де, ай на постели в парнах. А быв Андрій на таку токму натулко вдалый, што пуд вичüр и яриць дüстав, и гроши вд нього Юльча ни взяла. Ругалко щи порядно кüньми з возом до двора ни зайшов, а жона му вже цїковбанить: - За кüлко сь яриць узяв !?.. Ци сь ни переплатив ?!,, - Иди ми гет из путе, бо тя возом притрощу, - гойкнув сердитый Андрій. И так го жона дожерла, што сперва йüв хотїв по пыску лепнути, а пак дале утяг из жеба пядисят корун, вер на стüл… В Олены сперву онь очи вд радости ся засвітили, а дале кой учула, ош што Андрій уповів… А вповів овüн чисту правду: - За білоє тїло чесно заробленый яриць у Юльчі Грядкової… Ий, што ся тамкы товды зачало !.. Оленов гибы чорты яли бити то по хыжи, то по дворови – рве на собі волося, то сатану, то вшыткых сятых споминать !.. Лем Андрій попри вшытко спокüйно йüв каже: - Я твою волю сповнив: хотїла сь яриць дешевшый – туй го маєш домак дешевый… Но ньи ?!.. "Бумбурішкы" Автор: Иван Петровций
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперактивную ссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора Иван Петровций, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.