Русинский поэт и краевед М. Чикивдя о монастыре в Карпатском Заричево. «Читаво на теритōрії нашōй Вӯтчизны є монастирӯв тай храмӯв…»

Русинский поэт и краевед М. Чикивдя о монастыре в Карпатском Заричево. «Читаво на теритōрії нашōй Вӯтчизны є монастирӯв тай храмӯв…»

ПЕРЕКАЗ ЗА МОНАСТЫРЬ У ЗАРІЧУ

  Читаво на теритōрії нашōй Вӯтчизны є монастирӯв тай храмӯв. Ачий у каждōму відику Подкарпатя буде ся находити монастырь: ци тото гӯрські реґіоны, ци низовиннї районы краю. Айбо треба пувісти, ож и много храмӯв тай монастырӯв ни сохранило ся до типирь. Лиш істōрія їх тямит, тямит їх наш побожный карпаторусинськый народ. Тōму у данōму очерку хōчу подасти переказ за монастырь у Зарічу, котрый, богужаль, ни сохранив ся до днешного часу.

  Кандидат богословя, протоієрей Александр Монич, за дōкументами Державного архіву Закарпатськōй области, написав історичный очерк Миколайовськый зарічцькый монастырь. Пише, ож сись монастырь быв єден из май давных в Мукачōвськӯй, а пак из 1690. рōку Марамōрōшськӯй єпархії. У дōкументах, в первый раз споминат ся, у 1685. рōцї. Дале, приблизно 1762. рōку, став скітом Імстичӯвського монастыря. А пак, у 1788, многі монастырі по нашых селах, за наказом імператора Йосифа ІІ, были ліклідованї.

   Монастырь занимав важноє релеґійноє місто у живōтї нашого народа. Й до типирь істōрія за нього передає ся выд єднōй чиляди до другōй, у переказах.

Єден переказ за монастырь у Зарічу быв поданый у книжцї «Народнѣ оповѣданя про давнину».  Книжка «Народнѣ оповѣданя про давнину»  – выйшла накладом ЧСЛ. Червеного Хреста в Кушицях з печатнї с. Николая в Пряшеві, у 1925. рōцї.  Называвут  ї ищи  “Исторія Подкапатскоѣ Руси в переказах”. Переказы зобрали ученикы Береговськōй ґімназії. А упорядковав профессор ґімназії в Берегōві КОРНИЛО ЗАКЛИНСЬКЫЙ.

МОНАСТЫР У ЗАРІЧУ

  Днешный монастыр, што стойит коло рікы Чищапика, давно быв на гōрі Кипах, коло Кивяжда. У сїм монастыри тоды жили и черцї. Старі люде говорили, што всїх черцїв было да з 15.

    Монастыр находив ся на земли єдного пана, котрого звали Гайтайом. Вӯн быв кальвинськōї віры и сердив ся на черцїв. Айбо вӯн застав их уже там, коли купив тōтї землі, на котрых быв монастыр. Зато из перву ни кывав іх. Но пōтōму розсердив ся на них и казав, ōбы нияку маргу ни свинї, ни нич ни держали, бо ни позволит им, ōбы іх марга пасла ся на його пасовиску. Черцї дуже изубожали и было іх уже мало, бо ни было ім из чого жити.

    Коли были якісь вōйны за віру, пан Гайтай – бо вӯн быв калвин – ищи гӯрше розсердив ся на черцїв и розказав ім, ōбы ишли гет выдты. Ōни при помочи людий стали розбирати монастыр, котрый быв из каміня учиненый, а цирькōв у них была из дерева.

    Єден богатый заріцькый чōлōвік тото місто, де є типирь монастир, подарував черцям. Треба ищи казати, ож тото місто находило ся тоды межи водами и його ни дуже мож было хосновати. Пӯзнїйше єдна ріка потекла другым містом. Тото місто, де ємонастыр, стало сухым и дуже плӯдным.

    Та як розобрали цирькōв, зачали рушати престольный камінь. Пан Гайтай загнав, ōбы уже ни перивōжовали ся и што вӯн учинит ім. нōву ирькōв и келії. Но уже было пізно, бо престольный камінь уже выважили были из міста.

    У сїм монстыри, што є на тепирішньӯм містї, переже жили усе по єднї черцї такі, кōтрі учили наших людий красно спӯвати.

    Цирькōв около 1906. рōку згоріла и 1920. р. америцькі люд изклали ся та учинили нōву и купили звōны.

    У монастиря є два з 30. днів ораня, што люде надавали.

Записав од Ивана Василинкы в зарічу Бер. ж. Юлій Галушкай, ученик ІІІ. кл.

Автор: М.Чикивдя 29. апріля 2022.

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Добавить комментарий

Иконка левого меню