Ода русинськӱв хыжцi
НА КУКА
I .
Iдучи путьом на Кука,
стрiла ми ся стара хыжка.
Дēрēвляна, шинґльов крыта,
мало згорблена, сарака,
айбо зрадуйе вна мӱцно,
сēрдце каждого руснака.
II.
Ставим. Сперимся на бука.
Позираву я на нēi.
Што за чунна сила у'тôбi ?
Педик и домак пiцiцькась,
айбось дала сьôму Свiту,
Нашу бēсiду русинську.
III.
Позираву я на ньу.
Нагле, ги-бы у кiнови,
раз, и гадков я пôлēтiв, за iсi висôкi гори…
Вижу Бабчину я хыжу, пиля потока в сēлови:
ладу, креденц, стӱл дубовый – што, ги давно,
збирать файту всю уйенно в ракашови...
IV.
Ниґда я ни буду знати,
чiя тота хыжа была,
айбо стягим, iз ся калап.
Вдячно'м помолився Бôгу,
за сись споминок солодкый;
и за того, ко поклав йi; и про кого вна служила.
V.
Слызу утру. Вôзьму зась бiґарь у рукы.
Пēрēхрещуся и рушу, дале я гурi на Кука....
Каждый з нас мать “свого кука", (гурi котрим бы му лiзти),
айбо мусай щий тямити, чiй'им сын и чiй онука!
Йсi хыжi старi по селах, вто ги лампашi Народа,
што нам Старшина лишила, вбы сьме ни забыли рода.
P.S.:
Сокоти свойе ! Кӱлько бысь ни ходив по Свiтови, лiпшого ги "Нашойе" ниґда шуга ни найдеш, бо оно Ти кôрiня!
Автор: Петро Береш 24.03.2020 г.
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения: Питьо Береш в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.


