ЧУТИ ПЛАЧ У НАШЫХ СЕЛАХ Чу́ти плач у Пудкарпа́тю, Сесте́р на́шых, на́шых бра́тю. Пла́чуть жо́ны, діточки́. Ма́мка вте́рать потайки́ Слызы́ гурькі́ із вôчи́. Як мош сьому́ помочи́? Чу́ти у Карпа́тах пла́ч, Утіка́й, ліга́й, вадь ска́ч. Науче́ні лем роби́ти, Го́спода і Край люби́ти, Ни́ська од біды́ вôнь вы́вуть… Ду́же ча́жко в Кра́ю жы́вуть. Без робо́ты і без гро́ши, Заїдя́ть нас блыхи́, во́ши. Го́лод у наш Край прийшốв, Руснака́м біду́ найшốв. Чу́ти плач у на́шых се́лах, У пôрốжньих, невесе́лых. Хіжі́ йốйкавуть ’блупле́ні, Пла́чуть дво́ры некоше́ні. Чốрнівуть воболока́ми Без люди́ хіжі́ рока́ми. Ста́ли ко́мины кури́ти, Че́лядь вті́кать. Як ту жы́ти? Пла́чуть се́ла, йốйкать Кра́й. Нич лем слызы́ утера́й. Ко біру́є – утіка́є, Лі́пшоє жытя́ гляда́є. Не про се́бе – про діти́, Бы про них грốші найти́. Не сану́вуть ся в рôбốті, Ді́ти пста́ли їм в бôлốті. Се про них, їм помочи́. Му́чно рốблять ще й вночи́ Хло́пы на́ші по світах. До́ма плач, за них ту стра́х. Та гі си́роты, вдôві́ці, Вжек роки́ із-зі грані́ці Свốю крôв з плачо́м чека́вуть. Як там на́ші? Ôй, не зна́вуть. Не лем ня́ньо, ґазда́, сы́н, Із Євро́пы на наш млин – Грốші ця́пкавуть, тічу́ть… Дітьом в пốмуч. Но пічу́ть. Ма́ли бы не з Че́ху йти́. Ти́хо! Го́споди, прости́. Се ушы́тко про діти́ – Нам на ра́дость їм рости́. Годова́ти ай убра́ти, І вошко́лу в ру́ки да́ти. Най бы лі́пше од нас жы́ли, Бы бідốв ся не жури́ли. Кіть не мы, ко їм помо́же? Нас учу́й, Го́споди Бо́же. Руснака́м слызы́ пôвте́рай, Про́сто в вốчі їм побзе́рай. Нам, рôбу́тным поможи́, Че́сным, благи́м путь вкажи́. Бы за йốйканя забы́ти! В ла́сці серенчли́во жы́ти! Автор: Володимир Рошко
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения TOMAŠ KALYNYČ в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
