Русинский поэт Василий Кузан «На теметові видко, так ги вдинь. Свічкы, свічкы… А понад ними душі думкы з-пуд сирця мóкрі очи сушат…»

Русинский поэт Василий Кузан «На теметові видко, так ги вдинь. Свічкы, свічкы… А понад ними душі думкы з-пуд сирця мóкрі очи сушат…»

На теметові видко, так ги вдинь.
Свічкы, свічкы… А понад ними душі.
Думкы з-пуд сирця мóкрі очи сушат
И обпікаут персты, ги огинь.

Колыше вітер полум’я и дым,
А запах воску мішатся из ладаном.
Кониць пути чомусь сюды прокладено…
Кониць двоякый. Но тай Бӳг из ним.

Не видко слӳз, хоть и могли бы быти.
Туй кожжый хрест – вто мінус. Так лиш туй.
До неба тіні досігаут з туй,
Що на межи посажені. Розбиті

Ілюзії – такі, ги колючкы
Из рож, що доцвітаут пуд хрестами.
И кожжый хрест убыймат тя руками,
И щось ти каже. Білі сорочкы

Просвічуут из дóлі тай из хмар.
Чи білі крыла янгелӳв над нами?
Петро удкрыват всі небесні брамы.
Житя жужжит над ухом, ги комар…

Автор: Василий Кузан 01.11.17 г.

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения: Василь Кузан, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Left Menu Icon