Мукачӳвськый дощик цюлює ня
И вітер ми гладит сорочку…
Хотів бы м туй жити до смерти.
Кить мож бы, та так – у розсрочку.
Притих туй гусак пиля Ратуші –
Фотограф, похожый на злóдія.
«Як має ся уйко Кирило?» –
Позвідау свата Мефодія.
А тот ня направит на право –
В театр ми указує двирі.
Я вірю му – йду в царство слова.
Всьым царство даєся по вірі.
Роман ня закличе на кавиль,
Пак Ігорь наллє по пӳвдецы.
Андрій нас заведе до себе –
В зеленъі парадні палацы.
Сашко нас поведе до Кельта –
Там рай у двірци и пӳвници.
Лиш брати бы треба мольтерты,
Обы мальовати в косицях.
З Ярославом – пак до Мирослава…
Нас Берті проведе до церкви,
За ґомбицю дасть ся имити –
Хыба туй захочеш умерти?
Лиш жити! Любити сись варош!
У замок ити раз на місяць.
Молитися Богу и звіздам,
Що низько, ги грезна, туй висят.
Автор: Василий Кузан 13.11.17г.
Фото - PhotoCreator Roman Fenix
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения: Василь Кузан, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.


