Христос ся рождає! Славіме Єго! Найвеце чудотворных звычаїв у русиньскій културі все мож было стрітити на Святый вечур (Корочун, Вілію). У тот день ґазда стелив землю в хыжы соломов. Святочне місто на столі під святыма образами занимав немолотый сніп зерновины, найчастійше вівса (даґде ся называв «дідко» або «дідух»). У доісторічных славяньскых хыжах єден кут занимали поганьскы божкы, котрых потім замінили хрістіаньскы іконы. Святочный стіл ся парадив декораціями з вівса ці соломы, і вшеліякым зерном. У яри тото саме зерно ся хосновало при першім сіяню. Про Русинів-поганів овес і солома мали маґічну функцію – мали забезпечіти великый уроджай у новім році. Хрістіанство дало щі єдну причіну про звычай, котрый потім сімболізовав Христово народжіня на вівсі і соломі. Святочне місто тыж мав рождественный хліб («корочун» або «крачун»), оздобленый прутиками вічнозеленого дерева або барвінком і малыма фіґурками. Богатство сімболізовала «громадка» хліба на кінци стола. На зачатку вечері ґазда ся ховав за тов «громадков» і звідовав ся: «Ци видите ня за горов хліба?» Діти одповідали вшыткы нараз: «Не видиме». Тогды одповідав ґазда: «Жебы сьте ня не віділи ани в яри за сіном, ани в літі за пшеніцьов!» На першу зорю ціла родина ся мыла в студенім потоці. Вірили, же тото купаня їх очістить і в новім році будуть мати добре здоровя. Послідня з потоку выходила ґаздыня з горнцьом воды, у котрый ся клав кус із каждой стравы, што ся їла на вечерю, жебы потім покормити худобу. По вернутю з потока ґазда вінчовав родині: «богатый уроджай на полю, веце дітей у хыжы, векше ґаздівство, щастя од дітей, доброту од панів, честованя од сусідів; тілько теліць, кілько в лісі яліць; тілько волів, кілько в лісі бучків» і так дале. По родинній молитві запальовали ся свічкы на столі, і вшыткы сідали на свої міста, котры не слобідно было охабляти до кінця вечері. Слідуючі дны мали вельо іншых маґічных віровань. Вірило ся, же на північ Різдва Христового вода ся переміняла на вино, а худоба могла бесідовати в людьскім языку. На різдвяне рано в часі мытя давали до воды монеты, жебы у новім році было богатство. Перша навщіва была до сусідів выше уліцьов, жебы ся «підняло» і своє ґаздівство. На третій день снопы соломы з Святого вечера палили ся в загороді, або вязали ся на овоцны стромы про добрый уроджай. Коли ся прятала хыжа по Рождестві, єдна з дівок (обычайно гола, жебы на шматя не сіли вшелиякы блощіці) так выганяла паразітів: Псота, хорота, блыхы, блощіці, Ідьте же вы з нашой хыжы до паньской світліці. Там єст ваша мати, Она вам буде їсти давати. Днесь русиньскы різдвяны звычаї уж барз спрощены. Найвеце заникло маґічных обрядів про уроджай або богатство. Даколи їх іщі мож найти, але уж лем в забавній функції. Описав Микола Мушынка у 1983. році
Вместе с вами мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать гиперссылку на источник https://rusinskiimir.ru/ Микола Мушынка, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).
