Русинские народные песни в Америке с Михаилом Чикивдя «Гамерицькі спȳванкы руснака»

Русинские народные песни в Америке с Михаилом Чикивдя «Гамерицькі спȳванкы руснака»

Через тото, ож на теритōрії Подкарпатя у кȳнци ХІХ. – зачатку ХХ. ст. ниґде ни было роботы, положеня руснакȳв было дуже тяжкоє, по гȳрськых реґіонах чилядь нидōїдала. Тото й присиловало нашу чилядь зачати еміґровати у Гамерику, убы заробити. Перві карпатські русины привандровали у Сіверну Гамерику ищи у 1860. роках. Пак, выд кȳнця 1870. рōкȳв, еміґрація переросла у масōву. До зачатку Первōй світовōй вōйны у Гамерику еміґровали 150-225 тисяч карпатськых русинȳв из Лемковины, Пряшȳвщины тай Подкарпатя. Робили вни май часто на фабриках тай шахтах у штатах Пенсільванія, Коннектикут и другых.

Перві русины приходили з цїльов заробити, а пак ся вернути дōмȳв и за заробленї грōші зажити си дома. Айбо з часом много нашōй чиляди еміґровало файтами, а пак лишило ся в Гамерицї навхтема. Сяк ся й утворила велика карпаторусинська діаспора у Сівернȳй и даже Южнȳй Гамерицї.

Руснакам, кōтрі цїлый живот тяжко трудили ся на земли, тяжко держали си в шōру обшаря, дуже тяжко было усьо лишати. Тяжко было лишати си файту, ити з рȳднōї землї. Ушиткый тот жаль тай переживаня чиляди гōднї сме учути у спȳванках, де еміґранты передали вшитко своє банованя. Сяк ся у нас уродив новый цикл русинськых спȳванок – еміґрантськый. Наведу примір спȳванкы:

А кой мы в Гамбурку на шифу сідали,
То нам наши власы калапы двигали.
А як мы з Гамбурку до Анґлїї пришли,
Анґлицкі панове на чудо к нам пришли.
А як мы в Ню Йорку зо шифы сходжали,
То нас америцкі панове витали:
Витайте, Унґаре, зо старого края,
Чом сте не привели ту свого цисаря?
Панове, панове, шак мы го не знаме,
Бо мы од цисаря далеко бываме.

Ися спȳванка за тото, як наш чилядник у первый раз ступив на гамерицьку землю. У спȳванцї указаный и маршрут еміґрації: из Карпатськōй Руси до нїмицького Гамбурґа, выдты до Анґлії, а пак через океан до ЗША. У 1871-1889 русинські еміґранты из Австро-Мадярщины мусїли ити до Америкы через нїмицькі порты Гамбурґ тай Бремен. Пак уже из 1889. рōку придали ся італійські Ґенуя и Неапōль тай голандські Антверпен, Амстердам и Ротердам. Из роками добавляло ся ищи май читаво пōртȳв, выдкі бы наша чилядь годна была переплысти океан и дȳбрати ся до Нового Світу.

У Гамерицї руснакы майбульше тяжко трудили ся на шахтах (банях), де копали угиль. Была и инша робота, айбо май часто наші люди трудили ся у шахтах:

Моя жена в старім краю, а я ту,
Глядав я сой в Америцї роботу.
Нашов я єй при Маганой до майнох,
Лем же би мі милий пан Бог допомог.
Дванац кари я на шихту ладувал,
А до того сам на себе вачувал.
Обернем ся три сто рази в годзинє,
Ци ме шлейт, лєбо камін, нє забиє.
Юж вибила по обедзе година, 
Юж ся майнер мі до дому побира;
Не остало у тім брустї никого,
Окрім Бога, а і мене самого.
Дванац кари на шихту я ладувал,
Пришол домів, весело сой таньцувал.
Принесеш сой кечок пива, лєбо два,
Криво на мя юж позерат ґаздиня:
Робте ви сой, бурдинґоше, цо кцеце,
Шак за мої пенєзї нє пиєце;
Дате ви мі погар пива, лєбо два,
Бо я ваши чорни шмати райбала.

Хōть карпатські русины и тяжко трудили ся, слїдно їм было, ож туй мало май легко, ги дома. Туй у чōлōвіка быв час, кōй годен быв пō-людськы припочити, а зарабляло ся за годину у разы май много, ги дома за динь. Сут спȳванкы, де ся спȳват за тото, ож у Гамерицї руснакы си найшли май легкый живот. Сытно їдят, мавут грōші, збиравут ся на рōбōту:

Што было-м ся в старім краю напсотовав,
Было-м себе голый, босый находив;
Голый, босый, ой та і моє дзеци,
Наприкрыло було ми ся до смерци.
Теперь собі в чужім краю працуєм,
Пию пивце, палюночку, мясо їм,
Єще собі сто таляри одложим,
Єще собі сто таляри одложим.
Ой як прійду та дому з роботы,
То я не мам нич з никым до клопоты;
Умыю ся, облечу ся до строю,
Тримат качмар палюночку на столї.
А я випю погар, два, або й три,
Закушу я фалат мяса великый —
Ґазда кличе: Подьте, хлопцї, вечеряц,
По вечери будеме кус карты грац.
Грают карты, уж девята година,
Кождый собі на лужечку спочиват;
Рано встає, уж ма всьо готове:
Цукор, кава, свиньске мясо на столє.
А я сяду тай собі фрыштикую,
Ґаздыня ми до динеркы ладує :
Сїдзем годзин — уж фабрикы пыскают,
Майнеры ся до роботы збирают.

Добре в Америцї, як іде робота,
Красно ся прибере, як прийде субота.
Красно ся прибере, пива ся напіє,
Нихто му не повість, же му в полю гниє.
В полю му не гниє, вода му не бере,
Бо єму привезуть до гавзу фармере.
До гавзу привезуть, плацы не жадають,
Аж на остатнього, як пейду дістають.
Як пейду дістають, шторы выплачають,
А што їм ся звышить, жінкам посылають.

Уже-м писав, ож наші люди йшли у Гамерику заробити, а пак ся вернути дōмȳв из грȳшми. Спȳванка про вертаня дōмȳв руснака до Пряшова. У спȳванцї ся спȳват и за маршрут вертаня до Карпатськōй Руси.

Ей як я ішов із Америкы,
Ей із Піцбурку, з тої фабрикы:
Зістань здорова, робото моя,
Ей, няй тя робит другый, а не я!
Як я пришов на штацію:
Ей зістанте здорові ґаздо – ґаздынь мої,
Бо я купив тікет аж до краю. 
Як я пришов до Нев-Йорку,
Ей видїв я там воду превелику.
Боже, Боже, што робити?
Як тоту воду переплавати?
Як я сїдав на шіфу велику,
Ей скрутили ся мої очи:
Зістань здорова, Америко,
Ты то велика трапеницо.
Як я пришов на серед моря,
Заболїла ня голова моя.
Як я пришов до Гамбурку:
Ей хвала Богу, же я уж ту.
Як я пришов до Берлина,
Ей де сам прускый чісар быват.
А як я пришов до Одерберку,
Ей на ту угорску палїнку.
Як я пришов до Пряшова:
Ей утвор двері, жено моя!
Утвор двері, а дай руку,
Ей не хочу знати Америку.

Ни треба забывати, ож хōть читаво руснакȳв мігровали у ЗША, айбо дакōтрі прибывали й у Канаду. Хōть число карпатськых русинȳв у Канадї было скромноє, сут и руснацькі спȳванкы за Канаду:

Ой Канадо, Канадонько, маєш нас де дїти,
Прийняла-сь нас, гōдуєш нас, як ріднії дїти.

Закукала зозулиця та сїла на ладу,
Мого любка ни є дома – пішов у Канаду.

Приходила наша чилядь и у Южну Гамерику, а ипен у Арґентину тай Бразилію. Май бȳльше тыми державами інтересовали ся руснакы из кōмітатȳв Унґ тай Мараморош. За данымиMáramoros megye Közgazdasági Szemle 1900, у 1887. рōцї з кōмітату Мараморош леґално пȳшли до Арґентины пять чōлōвік, а уже у 1900. рōцї – 637. За Бразилію є спȳванка:

В Бразилії край великый, там не єст біда,
Но на єден кільометер сусїд від сусїда.

Сяк тяжкый історичный період еміґрації карпатськых русинȳв лишив нам великый слїд у нарōднōму фōльклōрі. Гōднї сте были прочитати за пару тематик спȳванок и їх приміры. Є ищи читаво спȳванок и на инші темы, як робота у шахтах, пȳдлі случаї на рōбōтї, банованя за вȳтчизнōв и т. д. Исї «гамерицькі» спȳванкы гōднї служити нам ги літописы, де описаный живот, переживаня нашōй чиляди, а ипен и вшитка истōрія того періōду. Тōму ищи раз, сам діля себе пȳдкреслюву, ож наш фольклор – великоє народноє богатство.

Автор: Михаил Чикивдя

Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!

При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/  и автора произведения Михаил Чикивдя, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд).Фото использованы из открытых источников интернет пространства.

Добавить комментарий

Иконка левого меню