ЗОНТИКЫ
Збирати страшно люблю грибы,
камай в яри и восени.
Ни дуже люблю їх у літі,
найти їх знаву и в зимі.
Голубінкы я дуже люблю,
само-собов и білякы.
Єдні - піціцькі, другі - грубі,
абы лиш у хащи вни росли.
Меж усьых грибув усе до смаку ми,
великі зонтикы старі.
Я годен каждый динь їх їсти,
для мене вни - самі смачні.
Я в лабоши їх упікаву,
и дуже просто - в олойи.
Приправов згорі посыпаву,
коли готові, на столі.
Смак й аромат - што мож удуріти,
аж слина з рота ми тече.
Смакуву так, што треба упріти,
айбо, ни лишу їх уже.
Што дуже файно йдуть ми з децов,
житнянкы доброї з росов.
Й погар вина - ни буде хыбов,
кіть палиночкум ни найшов.
Кось майжинь з вас и засміє ня,
што хвалю я ни тот вам гриб.
Айбо, кіть смачно ми падеся,
ни учиню я з тым уже нич.
Ко зонтикы ни брав з вас нигда,
попробуйте, лиш поспішіть.
Возьміть й ширньовку вадь амбрелу,
лиш ся в путьови пригодить?!
Автор: Gyula Csólent
Вместе с вами, мы сделаем Русинский Мир лучше!
При копировании данного материала, либо использования в любом виде (печатном, аудио, видео) на своих ресурсах, просьба указывать источник https://rusinskiimir.ru/ и автора произведения:Gyula Csólent, в иных случаях будем обращаться в соответствующие инстанции (админам соц.сетей, и Суд). Фото использованы из открытых источников интернет пространства.
